Лебович Мартин Фаркашович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лебович Мартин Фаркашович

ЛЕБО́ВИЧ Мартин Фаркашович (28. 11. 1900, м. Сатмар, Австро-Угорщина, нині Сату-Маре, Румунія – 16. 10. 1987, Львів) – історик. Д-р істор. н. (1959), проф. (1961). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. 1919 брав участь у встановленні в Угорщині рад. влади, після ліквідації Угор. рад. респ. – на підпіл. роботі у Румунії. 1923 емігрував до Німеччини, згодом – до СРСР. Закін. нім. сектор Комуніст. ун-ту нац. меншин Заходу (1928) та Ін-т червоної професури (1934) у Москві. 1931–34 викладав у Комуніст. ун-ті нац. меншин Заходу; 1934–41 – ст. н. с., учений секр. Ін-ту історії АН Білорус. РСР (Мінськ); від 1941 – на військ. службі; від 1948 – у Львів. ун-ті: 1961–71 – зав. каф. історії нового часу. Наук. дослідж.: історія угор. революції 1919, участь угорців у більшов. перевороті 1917 та воєн. діях 1918–20.

Пр.: Робітнича політика угорської комуни. К., 1936; Венгерская Советская Республика. Москва, 1959; Очерки но­вой и новейшей истории Венгрии. Мос­ква, 1963 (спів­авт.); Участь колишніх угорських військовополонених у громадянській вій­ні на Україні // Зарубіжні інтернаціоналісти в рядах борців за владу Рад на Україні (1917–1920). К., 1967; Бела Кун – выдающийся деятель венгерского и международного революционного движения. Москва, 1975 (спів­авт.).

Літ.: М. Ф. Лебович: Некролог // Віль­на Україна. 1987, 24 жовт.

Л. О. Зашкільняк

Стаття оновлена: 2016