Лев ХІІІ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лев ХІІІ

ЛЕВ ХІІІ (лат. Leo XIII; світське ім’я – Печ­чі Вінченцо-Джоакіно; Pecci Vin­cenzo Gioacchino; 02. 03. 1810, м. Карпінето-Романо побл. Рима – 20. 07. 1903, Ватикан) – Папа Римський 1878–1903. Вивчав філософію, теологію та право у м. Вітербо та Римі, 1836 здобув ступ. д-ра богослов’я, а також цивіл. і канон. права. 14 лютого 1837 Григорій XVI призначив його своїм особистим прелатом. 1846 очолив єпархію Перуджа, якою керував понад 30 р. Став першим Папою Римським, обраним після об’єднан­ня Італії. Прихильно ставився до УГКЦ, зокрема 1882 реформував чин василіян, що значно зміцнило орден; 1885 заснував Станіслав. єпископство, 1897 – окрему семінарію для українців (Укр. колегію) при церкві св. Сергія і Вакха у Римі; 1895 іменував кардиналом митрополита Галицького С. Сембратовича. Доручив Конгрегації пропаганди виробити план створення Українського Патріархату (до нього мали належати і закарп. єпар­хії) з тимчас. центром у Львові.

о. А. Баб’як

Стаття оновлена: 2016