Леваковська Яніна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Леваковська Яніна

ЛЕВАКО́ВСЬКА Яніна (28. 08. 1890, Львів – 01. 06. 1972, Варшава) – живописець, педагог. Навч. у майстер­ні неовізант. мист-ва М. Бойчука у Парижі (1909–10). Брала участь у колектив. виставці тво­рів у «Салоні незалежних» 1910 у Парижі. Мист. критика схвально сприйняла ці роботи, визначивши назву нового мист. напрямку як неовізантизм, що за­­йняв своє місце в європ. авангарді поч. 20 ст. Л. розвивала техніку нар. малювання на склі, створюючи барвисті композиції на реліг. тематику у стилі нар. примітиву, поєднуючи польс. та укр. традиції декор. малярства. Разом із М. Бойчуком, С. Налепинською-Бойчук, С. Бо­дуен де Куртене та Г. Шрамм 1910–14 брала участь у реставрації творів іконопису в Нац. му­зеї у Львові. 1924 разом із С. Бо­дуен де Куртене та Г. Шрамм експонувала твори у «Салоні Гарлінського» у Варшаві. Незабаром польс. група бойчукістів розпалася. У 1930-х рр. Л. викладала малюнок у варшав. ліцеях.

Літ.: Горбачов Д. Листи-спогади Ганни Печарковської про Бойчука і бой­чукістів // КС. 1999. № 6; Шмагало Р. Словник митців-педагогів України та з України у світі. 1850–1950. Л., 2002; Кравченко Я. Біля джерел європейського авангарду: українська група «Renovation Bizantine» в Парижі // ОМ. 2005. № 1; Його ж. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. К., 2010.

Я. О. Кравченко

Стаття оновлена: 2016