Леваллуа-Мустьє
Визначення і загальна характеристика
ЛЕВАЛЛУА́-МУСТЬЄ́ — матеріальна культура, притаманна носіям левалуазьких відщепних та пластинчастих технологій так званого мустьєрського технокомплексу (своєрідного палеолітичного явища, що охоплює європейський континент). Ареал поширення у Сх. Європі: Подністров’я, Подніпров’я, Пн. Приазов’я, Крим, Прикубання, Закарпаття. Хронол. межі — 200–40 тис. р. тому. Палеогеогр. фон характеризувався заг. зміною клімату в бік похолодання з короткими періодами потепління. Екон. базу становило полювання на мамонта, бізона, коня (стоянки Подністров’я), гідрунтин. віслюка, сайгу (Крим). Гол. пам’ятки: Кетроси, Молодове I, V, Пронятин, Кормань VI (Подністров’я); Бутешти (Молдова); Королеве І, Рокосове (Закарпаття); Скубова Балка (Подніпров’я); Шайтан-Коба, Холодна Балка, Кабазі ІІ (Крим), Рожок (Пн. Приазов’я); Губський навіс (Прикубання). На деяких дністров. пам’ятках (Молодове I, V, Кетроси) виявлено рештки назем. конструкцій різних типів із кісток мамонтів, крим. та прикубан. стоянки, як правило, печерні. Матеріал. культура різноманітна: інвентар виготовлено переважно з каменю, знаряддя представлено гостроконечниками, скреблами різних типів; двобічно оброблені знаряддя поодинокі або відсутні. Розбіжності у складі та формах знарядь, а також наявність компактно розміщених близьких за часом існування пам’яток уможливлюють існування низки локал. культур.
Рекомендована література
Завантажити статтю
