Левандовський В’ячеслав В’ячеславович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левандовський В’ячеслав В’ячеславович

ЛЕВАНДО́ВСЬКИЙ В’ячеслав В’ячеславович (11(23), за ін. даними – 12(24). 02. 1897, Київ – 18. 04. 1962, Москва) – кінорежисер, художник-мультиплікатор, сценарист, винахідник. Навч. у Муз.-драм. ін-ті, закін. Ін-т пластич. мист-в (1923; обидва – Київ). Від 1920 працював художником у театрах і вид-вах Києва. Від 1925 – на Одес., згодом – на Київ. кіностудіях «Українфільм». Заснував першу майстерню мультиплікац. фільмів в Одесі (1926). Перші фільми «Казка про со­лом’яного бичка» (1927, автор сценарію, художник-мультиплікатор, оператор; не зберігся) і «Казка про Білку-господарочку та Мишу-лиходієчку» (1928) побудовані на укр. казках і фольк­лорі. 1930–35 знімав переважно наук. і тех. фільми. 1932 розпочав роботу над першою звук. мультиплікац. стрічкою «Тук-Тук та його товариш Жук» (1935, сценарій О. Донченка; заверш. Є. Гор­бачем, С. Гуєцьким, І. Лазарчуком). Від 1936 – у худож.-вироб. об’єдн. об’єм. мультиплікації під кер-вом О. Птушка на кіностудії «Мосфільм». Поставив одну з перших об’єм. мультиплікац. кінокартин «Лисиця і виноград» (1936, сценарист, аніматор); конструював ляльки для фільму «Золотий клю­чик» (1939, реж. О. Птушко). Реж. мультфільмів: «Десять (Десять років)», «Українізація» (обидва – 1927), «Тук-Тук на полюванні» (1930, не заверш.; усі – автор сценарію, художник-мультиплікатор), «Срібний дощ» (1938); співреж. об’єм. стрічки «У ляльковій країні» (1941). Як мультиплікатор брав участь у постанов­ці фільмів «Заповіт (Заповіт пса-скотинки)» (1937, реж. Й. Склют), «Небесне створіння» (1956, реж. Г. Натансон, Л. Канарейкіна, С. Об­разцов), «А як у вас?» (1958, реж. В. Фетін), «Російська народна іграшка» (1959, реж. М. Таврог). Один із засн. мультиплікації в Україні. Використовуючи техніку плоских маріонеток та аплікацій, виготовляв маріонетки, конструював верстати для зйомок, створював мультфільми. Винайшов і запровадив у ви­роб-во «автомат. олівець» – при­стрій для контролю покадр. руху ляльки у просторі. Уперше в рад. мультиплікації застосував т. зв. метод еклеру, коли акторів, які грають людей, знімають на плівку зі швидкістю 24 кадри у секунду, а потім мультиплікатор, підкладаючи кадри відзнятої плівки під свої малюнки, перевіряє рух мультиплікац. персонажа у часі, роблячи худож. відбір, загострюючи рух.

Літ.: Гинзбург С. Рисованный и куколь­ный фильм. Москва, 1957; Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. К., 1968; Сивокінь Є. Небіжчик скоріше жи­вий, аніж мертвий // Кіно-Театр. 2003. № 1.

О. Б. Шупик

Стаття оновлена: 2016