ЛЕВАНДО́ВСЬКИЙ Вʼячеслав Вʼячеславович (11(23), за ін. даними — 12(24). 02. 1897, Київ — 18. 04. 1962, Москва) — кінорежисер, художник-мультиплікатор, сценарист, винахідник. Навч. у Муз.-драм. ін­ституті, закін. Ін­ститут пластич. мистецтв (1923; обидва — Київ). Від 1920 працював художником у театрах і видавництвах Києва. Від 1925 — на Одес., згодом — на Київ. кіностудіях «Українфільм». Заснував першу майстерню мультиплікац. фільмів в Одесі (1926). Перші фільми «Казка про со­ломʼяного бичка» (1927, автор сценарію, художник-мультиплікатор, оператор; не зберігся) і «Казка про Білку-господарочку та Мишу-лиходієчку» (1928) побудовані на укр. казках і фольк­лорі. 1930–35 знімав пере­важно наук. і тех. фільми. 1932 роз­почав роботу над першою звук. мультиплікац. стрічкою «Тук-Тук та його товариш Жук» (1935, сценарій О. Донченка; заверш. Є. Гор­бачем, С. Гуєцьким, І. Лазарчуком). Від 1936 — у худож.-вироб. обʼ­єдн. обʼєм. мультиплікації під керівництвом О. Птушка на кіностудії «Мосфільм». По­ставив одну з перших обʼєм. мультиплікац. кінокартин «Лисиця і вино­град» (1936, сценарист, аніматор); конструював ляльки для фільму «Золотий клю­чик» (1939, реж. О. Птушко). Реж. мультфільмів: «Десять (Десять років)», «Українізація» (обидва — 1927), «Тук-Тук на полюван­ні» (1930, не заверш.; усі — автор сценарію, художник-мультиплікатор), «Срібний дощ» (1938); спів­реж. обʼєм. стрічки «У ляльковій країні» (1941). Як мультиплікатор брав участь у по­станов­ці фільмів «Заповіт (Заповіт пса-скотинки)» (1937, реж. Й. Склют), «Небесне створі­н­ня» (1956, реж. Г. Натансон, Л. Канарейкіна, С. Об­разцов), «А як у вас?» (1958, реж. В. Фетін), «Російська народна іграшка» (1959, реж. М. Таврог). Один із засн. мультиплікації в Україні. Використовуючи техніку плоских маріонеток та аплікацій, виготовляв маріонетки, конструював вер­стати для зйомок, створював мультфільми. Вина­йшов і за­провадив у ви­роб-во «автомат. олівець» — при­­стрій для контролю покадр. руху ляльки у просторі. Уперше в рад. мультиплікації за­стосував т. зв. метод еклеру, коли акторів, які грають людей, знімають на плівку зі швидкістю 24 кадри у секунду, а потім мультиплікатор, під­кладаючи кадри відзнятої плівки під свої малюнки, пере­віряє рух мультиплікац. персонажа у часі, роблячи худож. від­бір, загострюючи рух.