ЛЕВАШО́В Сергій Васильович (05(17). 07. 1857, с. Погоріле Тульської губ., Росія — 29. 06. 1919, Одеса) — лікар-терапевт. Доктор медицини (1880), професор (1886). Закін. Мед.-хірург. академію у С.-Петербурзі (1878), де був залиш. для під­готовки до професор. зва­н­ня, від 1883 працював приват-доцент клініки внутр. хвороб. 1885–86 пере­бував у наук. від­ряджен­ні у Німеч­чині та Франції. Зав. каф. факультет. терапії Казан. університету (Росія, 1886–1903); завідувач кафедри лікар. діагностики з пропедевт. клінікою (1903–04), завідувач кафедри факультет. терапевт. клініки (1904–14), водночас — декан мед. факультету (1907–08), ректор (1908–12) Новорос. університету в Одесі, голова Товариства рос. лікарів при Університеті (1905–12). Очолював організац. комітет зі створе­н­ня Одес. вищих жін. мед. курсів (1908–10). Член-кореспондент Париз. терапевт. товариства (1899). Досліджував нерв. механізми вісцерал. захворювань; виявив, що трофіч. вплив нерв. системи здійснюється че­рез вазомоторні волокна. Екс­периментально під­твердив гіпотезу про поруше­н­ня кровотоку у дріб. периферич. судинах як важливий механізм формува­н­ня аневризм. За­пропонував екс­перим. модель аневризми, яка виникає у результаті знач. місц. коливань артеріал. тиску. Проводив мікробіол. дослідж. висип. тифу. Ви­вчав пита­н­ня лікува­н­ня серц. захворювань, особливості жовчовиділе­н­ня і секретор. діяльності шлунка під впливом лікув. засобів. Роз­стріл. чекістами.