Левик Сергій Юрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левик Сергій Юрійович

ЛЕ́ВИК Сергій Юрійович (справж. – Ізраїль Юліанович; 16(28). 11. 1883, м. Біла Церква, нині Київ. обл. – 05. 09. 1967, Ленінград, нині С.-Пе­тербург) – співак (баритон), музично-громадський діяч, музичний критик, перекладач. Від 1892 мешкав з бать­ками у Бердичеві (нині Житомир. обл.). Співу навч. на Вищих опер. і драм. курсах у Києві (кл. М. Ме­дведєва). Соліст Нар. дому (1909–12), Театру муз. драми (1912–16) у С.-Пе­тербурзі (згодом Пе­троград). Мав гнучкий, сильний голос широкого діапазону, актор. талант. Серед партнерів по опер. сцені – Л. Липковська, Л. Собінов, Ф. Шаляпін. Гастро­лі у Києві, Харкові, Мінську, Москві, Вільно (нині Вільнюс), Криму, на Пн. Кавказі. 1923 через хворобу залишив сцену. Водночас займався літ. діяльністю, автор спогадів про укр. опер. співаків, наук. праць із питань вокал. виконавства, перекл. опо­відань із франц. і нім. мов. 1901–05 друкувався у г. «Киевская мысль». 1921–22 – ред. ж. «Вест­ник театра и искусств»; 1929–39 – кор. франц. муз. ж. «Le Menestrel» у СРСР; 1938–39 – викл. сцен. майстерності Ленінгр. консерваторії. Вів активну громад. діяльність, зокрема від 1922 очолював Комісію допомоги безробітним. Від 1926 входив до керів. органів Ленінгр. т-ва драм. і муз. письменників. Після 1930 брав активну участь у діяльності Ленінгр. відділ. СК СРСР. Здійснив низку записів на грамплатівки.

Партії: Борис Годунов (однойм. опе­ра М. Мусоргського), Володимир Галицький, Князь Ігор («Князь Ігор» О. Бо­родіна), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Кочубей, Мазепа, Онєгін, Роберт («Мазепа», «Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Ріґолетто, Жермон, Амонасро («Ріґолетто», «Травіата», «Аїда» Дж. Верді), Тоніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Скарпіа («Тос­ка» Дж. Пуччіні).

Тв.: Вокальное искусство во Фран­ции // Жизнь искусства. 1923. № 5–8; Шаляпин на концертной эстраде // Сов. музыка. 1950. № 2; Записки оперного певца. Москва, 1955; 1962; Оперы Ваг­нера на петербургской сцене // Там само. 1958. № 2; Четверть века в опе- ре. Москва, 1970.

Літ.: Должанский А., Сохор А. С. Ю. Левик // Сов. музыка. 1963. № 12; Гозен­­пуд А. Русский оперный театр между двух революций. 1905–17. Ленинград, 1975.

М. Ю. Костриця

Стаття оновлена: 2016