Левинський Лев Львович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левинський Лев  Львович

ЛЕВИ́НСЬКИЙ Лев Львович (07. 09. 1876, с. Демня Вижня, нині у межах м. Сколе Львів. обл. – бл. 1940) – архітектор. Закін. архіт. відділ Політех. школи у Львові (1903). Відтоді працював в архіт.-проект. бюро свого дядька І. Левинського. Разом з Ф. Левицьким, О. Лушпинським і Т. Обмінським став співтворцем укр. версії львів. сецесії (модерну). Брав участь у проектуванні та спорудженні будинку т-ва «Дністер» (1904–06), бурси ін-ту «Народний Дім» (нині вул. М. Лисенка, № 14–14а; 1906–07), г-зії та бурси Укр. пед. т-ва (від 1913 – монастир василіянок, нині Нац. лісотех. ун-т України, вул. Генерала Чупринки, № 103; 1906–08, співавтор Т. Обмінський) у Львові, г-зії ім. Володимира Великого у м. Рога­тин (нині колегіум Нац. ун-ту «Києво-Могилян. академія», Івано-Фр. обл.; 1911–12). У споруді г-зії та бурси Укр. пед. т-ва трансформовані традиції нар. мист-ва поєднуються з сецесій. обрисами трапецієподіб. середнього фронтону та зі стриманим ліпним і керам. декором. 1904–06 виконав реставрацію та часткову добудову церкви Різдва Христового у Галичі (нині Івано-Фр. обл.). Розробляв ескізи окремих деталей – облицюв. плиток, дере­в’яних конструкцій, метал. ґрат, окуття дверей. Для слюсар. майстерні І. Глинчака у Львові виконав проекти метал. хреста для купола церкви та вікон. ґрат із мотивом виноград. грона (обидва експонувалися 1909). Від 1907 – чл. Т-ва руських інж., 1908 був учасником статут. ком-ту в справі заснування Укр. тех. т-ва у Львові (від 1913 – його чл.). 1917 склав іспит у Галиц. намісництві на патент будівничого. 1918 отримав дозвіл на самостійне проектування та буд-во у Львові. 1919–39 мав власне архіт. бюро і буд. підпр-во на вул. Содова (нині І. Левинського, № 3). У міжвоєн. час спорудив г-зію василіянок (нині лінгвіст. г-зія на вул. Кирила і Мефодія) та Дім інвалідів у Львові, сиріт. притулки в м. Косів (нині Івано-Фр. обл.) та с. Синевидсько-Вижнє (нині смт Верхнє Синьовидне Сколів. р-ну Львів. обл.), будинки літнього від­починку у селах Ворохта (нині смт Яремчан. міськради Івано-Фр. обл.) і Гребенів (нині Сколів. р-ну), проектував пам’ятник героям визв. змагань у м. Комарне (нині Городоц. р-ну Львів. обл.), Нар. дім зі школою та ремісн. бурсою у м. Сянок (нині Підкарпат. воєводства, Польща). Звертався до взірців нар. арх-ри, прийомів нео­класицизму та функціоналізму. У твор. доробку Л. – значна кількість церк. споруд. 1904 виконав конкурс. проект церкви у м-ку Соколівка (нині село Буського р-ну Львів. обл.), 1910 звів церкву в с. Кальна (нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл.). У 1920–30-х рр. за влас. проектами збуду­­вав понад 50 муров. і дерев’яних церков на тер. Зх. України та Сх. Польщі, зокрема на тер. сучас. Львів. обл. – у селах Раделичі (нині Микол. р-ну; 1923), Гумниська (нині Буського р-ну; 1926), Гребенів (1927), Климець (1928; обидва – нині Сколів. р-ну), Кологори (1927), Молотів (1935; обидва – нині Жидачів. р-ну), Суходіл (1928), Великі Глібовичі (1932; обидва – нині Перемишлян. р-ну), Скварява (нині Золочів. р-ну), Березець (нині Городоц. р-ну; обидві – 1931), Боляновичі (нині Мостис. р-ну; 1936), Запитів (нині Кам’янка-Бузького р-ну; 1936–37), Борове (нині Сокал. р-ну; 1937), П’ятни­чани (нині Стрий. р-ну; 1938), Нова Скварява (нині Жовків. р-ну; 1939). Однією з найбільш монум. споруд Л. стала церква при монастирі василіян у м. Перемишль (Польща; 1930–35). Реставрував та перебудував церкви, які звів В. Нагірний у селах Смільне (1923), Лешнів (1925; обидва – нині Бродів. р-ну), церкву Різдва Пресвятої Богородиці у с. Щирець (нині смт Пустомитів. р-ну; 1932–34), добудував ризницю в церкві св. Миколая у м. Золочів (1936; усі – Львів. обл.). 1937 реставрував дерев’яну церкву (1733) в с. Городжів, перенесену зі с. Магерів (обидва – нині Жовків. р-ну). 1926 виконав віднов. і реставрац. роботи барок. дзвіниці церкви Святого Духа у Львові та мемор. таблиці М. Шашкевича на її фасаді (автор О. Лушпинський, 1911), за його проектом була виготовлена огорожа греко-катол. семінарії (з боку сучас. вул. П. Дорошенка) з метал. завершенням в’їзної брами в дусі модернізов. бароко (не збереглася). 1925 реставрував кам’яницю т-ва «Просвіта» на площі Ринок, № 10 (колиш. палац Любомирських). Від 1932 – судовий присяжний у справах церк. буд-ва. Провадив наук. дослідж. сакрал. пам’яток, робив обміри та креслення старих храмів. Був чл. Гуртка діячів укр. мист-ва у Львові, брав участь у його виставках 1923–26. У г. «Діло» в 1920–30-х рр. друкував статті з питань арх-ри, зокрема «Дбаймо про архітектуру і мистецтво» (1926), «Консервація па­­м’ятників старовинної архітектури» (1933). Точні дату та обставини смерті не встановлено.

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2016