Левитська Єлизавета Анатоліївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левитська Єлизавета Анатоліївна

ЛЕВИ́ТСЬКА Єлизавета Анатоліївна (25. 11. 1899, Вінниця – 05. 06. 1933, Київ) – мистецтвознавець, графік, художниця декоративно-ужиткового мистецтва. Чл.-кор. Всеукр. археол. ком-ту ВУАН (від 1929). Закін. у Києві Вищі жін. курси (1919), худож. ін-т (1928). Від 1929 навч. на Н.-д. каф. ми­стецтвознавства у Д. Щербаківського, Ф. Ернста, В. Зуммера, К. Мощенка. Працювала у музей. м-ку. Досліджувала укр. декор.-ужитк. та образотворче мист-во (монографія «Селянський стінний розпис на Поділлі (Зіньківський та Солобковецький райони)», К., 1928), портрет. і монум. живопис (неопубл. розвідки «Мистецтво портрета на Україні ХVІІ–ХVІІІ ст.», «Українські жіночі портрети ХVІІ–ХVІІІ ст.», «Творчість Д. Г. Левицького», «Розписи культової єврейської пам’ятки ХVІІІ ст. у м. Михалполі на Поділлю»). Створювала плакати для робітн. клубів. На поч. 1930-х рр. впроваджувала нар. орнаментику Київщини в сучас­ні інтер’єрні текстил. вироби, мо­делі жін. верх. одягу, гол. убори та аксесуари.

Літ.: Котляр Є. До вивчення зниклих єврейських божниць. Дослідження Єли­завети Левитської розписів дерев’я­ної синагоги у Михалполі, 1930 р. // Народозн. зошити. 2013. Вип. 3; Студенець Н. Єлизавета Левитська: життєпис, наукова і творча діяльність // Мистецтвозн. зап. 2014. Вип. 25.

Н. В. Студенець

Стаття оновлена: 2016