Левитський (Левицький) Борис Порфирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левитський (Левицький) Борис Порфирович

ЛЕВИ́ТСЬКИЙ (ЛЕВИ́ЦЬКИЙ) Борис Порфирович (13. 03. 1887, с. Андріївка, нині Макарів. р-ну Київ. обл. – 20. 11. 1937, Київ) – хоровий диригент, композитор, педагог. Походив із родини священика. З юнацтва вчителював і диригував селян. хорами. Закін. регент. курси при Херсон. муз. школі, навч. у Київ. муз. уч-щі (кл. теорії композиції Є. Риба). Від 1907 – муз.-пед. діяльність. Кер. хорів: Київ. робітн. (1916), Бориспіл. (нині Київ. обл.) селян. (1921), студент. ІНО (від 1922, Київ). Організатор хор. капели у Вінниці (1918), муз. школи в Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький Київ. обл.), для хору якої написав «Заповіт» (сл. Т. Шевченка). Брав участь у церк. русі та Всеукр. соборі УАПЦ (Київ, 1921). Заснував хор. капелу «РУХ» (1923), із якою гастролював у Черкасах, Бобринці (нині Кіровогр. обл.), Білій Церк­ві, Василькові (обидва – нині Київ. обл.), Переяславі, Каневі (нині Черкас. обл.). Від 1933 працював із ансамблем Дніпроп. радіокомітету, 1937 керував хором б-ки АН УРСР. Репрес. 1937, реабіліт. 1956. У ре­пертуарі – моностильові концертні програми, зокрема за творами нім. та франц. романтиків («Цигани» Р. Шуманна, «Ніч» Ш. Ґуно), опер. хорів рос. митців (з «Царевої нареченої» М. Римського-Корсакова, «Нижегородців» Е. Направника, «Але­ко» С. Рахманінова), хор. п’єс С. Танєєва («Прометей», «Вече­ром»), укр. митців – М. Лисенка («Б’ють пороги», «Туман хвилями лягає», «Вічний революціонер»), К. Стеценка («Сон», «Шевченкові»), М. Леонтовича («Льодолом», «Літні тони»), Сх. Галичини – Д. Роздольського («Сонце заходить»), Г. Топольницького («Перебендя»), С. Людкевича («Вечір в хаті»). У концерт. програмах Л. розмежовував оригін. твори й аранжування (Я. Яциневич, О. Кошиць, М. Леонтович, К. Стеценко та ін.).

Тв.: для мішаного хору – «Ще не вмерла Україна», «Військовий співаник» (поч. 1920-х рр.), 3 польс. гімни, Літургія; для дит. хору або тріо – «Янгол» та ін.; солоспіви – «Для тебе одної», «Признання».

Літ.: Капела РУХ // Музика. 1925. № 1; Капела РУХ // Музика – масам. К., 1928. № 7; Пархоменко Л. Реабілітований посмертно // Музика. 1992. № 3; Ефи­мов Л. Пули для них приготовили за­­дол­­го до ареста: Массовый отстрел музы­­кантов по разнарядкам ЦК ВКП(Б) // ЗН. 1997, 27 июня.

Л. О. Пархоменко

Стаття оновлена: 2016