КОСТИ́РЯ Іван Сергі­йович (13. 01. 1932, х. Федорівка, нині с. Федорівське Межівського ра­йону Дні­пропетровської обл. — 27. 08. 2003, Донецьк) — прозаїк. Член НСПУ (1965). Всеукраїнська літературна премія ім. В. Короленка (1986), обласна літературна премія ім. В. Шутова (1993). Закінчив Київський медичний ін­ститут (1957), Вищі літературні курси при Літературному ін­ституті у Москві (1967). Працював лікарем у м. Горлівка (Донецька обл.), кореспондент газети «Культура і життя», «Радянська Донеч­чина», «Социалистический Донбасс», «Комсомолец Донбас­са»; 1976–88 — завідувач від­ділу російської прози та поезії журналу «Донбасс» (Донецьк). Почав друкуватися на початку 50-х років. Писав українською та російською мовами. Створив для дітей збірку оповідань «Под­земный ход» (Сталино, 1960), «Живой родник» (К., 1965), «Шахтерский богатырь» (1967), «Тринадцатое число» (1977; обидві — Москва), оповідань та казок «Терикон­ный край» (К., 1982), «Спасибо тебе, кукушка!» (Москва, 1983), «Кто зажигает солнышко» (Д., 1987), повість-казку «Как зверята ума набирались» (Москва, 1969; український пере­клад — Д., 2005), історико-документальна «Повість про сонцерубів» (К., 1961, спільно з В. Демидовим), збірку повістей, оповідань, казок, легенд «Сказка о солнечных братьях» (1994), повістей, оповідань для юнацтва «Ушла война на запад» (1999), «Білі голуби дитинства» (2008), казки «Три Івани, три брати», «Хто чим хвалиться» (обидві — 2005; усі — Донецьк). Творчість К. сповнена проникливою ліричністю, багато­гран­ністю образного світоро­зумі­н­ня й світобаче­н­ня. Брав участь у геологічних екс­педиціях до Східного Забайка­л­ля і Середньої Азії, на Урал і Кольський пів­острів — видав польовий щоден­ник «Рос­сийский тракт» (Д., 1978). Автор крає­знавчих документально-художніх творів «Думы о Диком поле», «Думы о Донецком кряже» (обидві — 2001; 2003), «Слово о Донецком крае» (2002), «Думы о Донбас­се» (2002; 2004; 2007; український пере­клад — 2007); узагальнююча документально-художня праця про письмен­ників, доля яких повʼязана із Межівщиною, «Межівська сторона» (2003; 2004; усі — Донецьк). Окремі його твори пере­кладено польською, угорською, німецькою, азербайджанською, молдавською, удмуртською мовами. У рукописі лишився епічний роман «Бедлам».