ЛЕВИ́ЦЬКА Галина Іванівна (03. 03. 1958, c. Кнісело Жидачів. р-ну Львів. обл. — 06. 12. 2008, Київ, похов. у Львові) — учасниця правозахисного руху, журналістка. Дружина М. Левицького. Член НСЖУ (2000). Закін. Львів. лісотех. ін­ститут (1981). Від­тоді працювала на виробництві. На­прикінці 1980-х рр. при­єд­налася до правозахисного руху, зокрема брала участь у роз­­по­всюджен­ні самвидаву, ви­­дан­ні позацензур. часописів «Укра­їнський вісник» і «Кафедра», пере­правлен­ні матеріалів через Польщу на Захід (до видавництва «Смолоскип»). 1988 вступила до Укр. Гельсин. спілки, 1989 опублікувала перші власні правозахисні стат­ті (від­тоді пере­бувала під на­глядом КДБ). Від 1990 — спів­роб. укр. християн. радіо «Воскресі­н­ня» (Брюс­сель); від 1991 — керівник прес-служби та ред. бюл. Львів. обл. організації УРП «Львівські новини»; від 1992 — керівник прес-служби Кон­гресу нац.-демократ. сил України; водночас — влас. кор. польс. г. «Гомін» в Україні; 1995–2006 — влас. кор. г. «За вільну Україну» в Києві; від 2007 — пом.-консультант нар. депутата України. Уклала біо­бібліогр. довід­ник «Бог­дан Горинь» (2001), разом із чоловіком видала повість-хроніку «Подвижник» (2007; обидва — Київ) про рід Старухів