Левицька Зінаїда - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицька Зінаїда

ЛЕВИ́ЦЬКА Зінаїда (1870 – 01. 04. 1919, Афіни) – письменниця, перекладачка. Дружина М. Левицького. Засн. й перша чл. київ. т-ва «Просвіта» (1906). Мешкала разом із чоловіком у м. Ковель (нині Волин. обл., 1895), тоді ж заприятелювала з родиною Косачів, спілкувалася з Оленою Пчілкою, Лесею Українкою. 1896 у зв’язку із загостренням сухот переїхала у с-ще Окни (нині смт Красні Окни Одес. обл.), 1899 – до с. Будаївці (нині Красноокнян. р-ну). Після арешту і звільнення з Лук’янів. тюрми чоловіка (1907) майже 10 р. проживала у Білій Церкві, а від 1917 – у Києві. 26 січ­ня 1919 разом з дипломат. місією Л. вирушила до Афін. Дорога видалася важкою, виснажливою, особливо тер. України. Шлях пролягав: Київ, Волочиськ, Радзивилів, Броди, Тернопіль, Ходорів, Стрий, Лавочне, Будапешт, Фіуме, Корфу, Пірей, Афіни. Для Л., хворої на сухоти, зимова подорож була трагічною. Прибувши 2 березня до Афін разом із чоловіком та сином Віктором, Л. занедужала, прикута до ліжка. Авторка істор. повісті «При битій дорозі» (К., 1912; Л., 2008), в якій змальовано характери персонажів, що належать до різних національностей і до різних верств насел., у ній гостро стоїть одвічна проблема зради задля слави та маєтків. Разом із чоловіком перекладала укр. з франц., рос. та польс. мов, зокрема твори Е. Сінклера, Г. Сенкевича, Б. Пруса.

Літ.: Якобчук С. О. Щоденник Ф. П. Матушевського як історичне джерело // Арх. України. 2009. № 6(266)

.

ДА: ЦДАВО України. Ф. 4441, оп. 1, спр. 29, арк. 74 зв.

В. П. Мацько

Стаття оновлена: 2016