Левицька Софія Пилипівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицька Софія Пилипівна

ЛЕВИ́ЦЬКА Софія Пилипівна (09. 03. 1874, с. Вихилівка, нині Ярмолинец. р-ну Хмельн. обл. – 20. 09. 1937, Париж) – живописець, графік. Сестра М. Левицького. Відві­дувала мист. студію С. Світослав­ського у Києві, закін. Париз. АМ (1905). Спочатку працювала у традиціях кубізму та фовізму, пізніше – постімпресіонізму. Учас­ниця худож. виставок від 1910. Персон. – у Парижі (1913). Офор­мила дереворитами та перекла­ла франц. мовою повість «Вече­ра на хуторе близ Диканьки» (Па­риж, 1921) М. Гоголя.

Тв.: «Автопортрет» (поч. 1910-х рр.), «Єдинороги» (1912), «Збирання яблук» (1913), «Кавалькада» (1918), «Каплиця св. Анни» (1924), «Гойдалка» (1925), «Ку­пальниця» (1926), «Дорога серед апель­синових дерев» (1928), «Гра у сніжки» (1929), «Український танок», «Трійка» (обидва – 1934); лінорит «Визволення України» (1919).

Літ.: Кульчицький Ю. Софія Леви­цька. К., 1989; Федорук О. К. Декорація ра­­дості і легенди: [Про Соню Левицьку] // ГУ. 1991, 8 січ.; Стельмащук Г. Укра­їнські митці у світі: Мат. до історії укр. мист-ва ХХ століття. Л., 2013.

О. М. Пеленська

Стаття оновлена: 2016