ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Бог­дан Юстинович (29. 07. 1910, Львів — 22. 07. 1944, м. Яво­рів Львів. обл.) — скрипаль, ком­позитор, музико­знавець, фольк­лорист, музично-громадський діяч, педагог. На поч. 1930-х рр. закін. Вищий муз. ін­ститут (кл. Є. Пер­фецького) та концерт. курс Кон­серваторії (кл. Ф. Кребе) у Льво­ві. Викладав гру на скрипці у Зо­лочеві (нині Львів. обл.). 1934–39 — викладач Яворів. філії Вищого муз. ін­ституту, де організував хор, струн. оркестр, камерні ансам­блі (тріо, квартет), симф. оркестр (су­проводжував театр. ви­стави в Нар. домі, брав участь у культ.-просвітн. заходах міста, зокрема 1938 у святкуван­ні 30-річчя «Рідної школи»). 1940–41 викла­дав у муз. школі, 1941–44 — в учит. семінарії в Яворові. Записував нар. пісні Яворівщини. Ви­­ступав у концертах з піаністкою М. Вишницькою. Виконував тво­ри Й.-С. Баха, Ґ. Ґенделя, В.-А. Мо­царта, Л. ван Бетговена, Ш. Ґуно, Ф. Шуберта, Й. Брамса, Е. Ґріґа, Ф. Мендельсона, В. Барвінського, С. Людкевича, Є. Придаткевича, власні композиції, зокрема транс­крипції для скрип­ки творів М. Лисенка («Хвиля зне­віри»), В. Барвінського («Ой ходить сон»), мелодекламацію «Ніч­­ліг» на вірші Ю. Федьковича та ін. Автор низки публікацій в «Українському слові», присвяч. М. Березовському, Д. Бортнянському, М. Вербицькому, І. Лаврівському, Є. Цегельському та ін.