Левицький Вадим Петрович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Вадим Петрович (08(20). 09. 1879, с. Губівка Єлисаветгр. пов., нині Компаніїв. р-ну Кіровогр. обл. — 05. 10. 1959, м. Бобринець Кіровогр. обл.) — актор, режисер. Заслужений артист УРСР (1947). Герой Праці. Дитячі роки провів у с. Камʼяні Потоки (нині Кременчуц. р-ну Полтав. обл.). Закін. Єлисаветгр. духовне училище (нині Кірово­град, 1895). Під час навч. захопився спів­ами і спів­ав у хорі місц. Громад. зі­бра­н­ня. Учителював, керував церк. хором у Камʼяних Потоках. Ви­ступав у хорі Рос. театру в Одесі, трупі О. Суслова в Ростові-на-Дону та Саратові (обидва — Росія). 1898–99 з трупою М. Кропивницького гастролював Одесою, Кишиневом, Москвою. Грав у трупах І. Захаренка, З. Фігнера-Бурлаченка, Д. Гайдамаки. У складі різних театр. колективів концертував Україною, Білорус­сю, Росією, Польщею, Литвою. 1919 вирушив до Саратова. На базі рос. опер. трупи здійснив по­становку опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка, був реж. театру Покровська (нині Саратов. обл.), у якому по­ставив оперу «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, ви­стави «Свата­н­ня на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Осно­­вʼяненка та ін. На поч. 1920-х рр. давав ви­стави у селах Криму, грав у пере­сув. театрі Тирасполя (нині Молдова), у серед. 1920-х рр. — у Першому профес. реаліст. театрі ім. Т. Шевченка (м. Зіновʼєвськ, нині Кірово­град), 1928–30 — Театрі ім. М. Заньковецької (Львів). Працював до 1934 у театрі муз. комедії на Донбасі, 1934–35 — театрі Кривого Рогу (Дні­проп. обл.), 1935–41, 1944–49 — у Камʼянець-Поділ. драм. театрі ім. Г. Петровського (нині Хмельн. обл.). Під час 2-ї світової війни ви­ступав у військ. частинах та го­спіталях, був донором. На поч. 1950-х рр. пере­їхав до Бобринця, керував аматор. драм­­гуртком. Володів сильним голосом. У репертуарі — партії та ролі у ви­ставах укр. і рос. класики, серед яких Султан, Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Бурлака (однойм. пʼєса І. Карпенка-Карого), Кукса («Пошились у дурні» М. Кропивницького), Черевик («Сорочинський ярмарок» М. Старицького), Ніл («Міщани» М. Горького).

Завантажити статтю