Левицький Василь Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Василь Іванович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Василь Іванович (15. 11. 1921, с. Карапчів, нині Глибоц. р-ну Чернів. обл. – 21. 10. 1997, Кишинів) – поет, перекладач. Чл. СПУ (1959). Закін. пед. ін-т у м. Бєльці (Молдова, 1959). Учителював, працював у пресі, викладав молд. і румун. літ-ри у Чернів. ун-ті (1964–75). У ліриці оспівував красу молд. гір і Карпат, звеличував працю гуцулів. Автор циклу віршів сатир.-гумор. змісту, де гостро й дотепно висміював морал. вади й нездорові сусп. явища. Писав для дітей. Друкувався у молд. періодиці. Переклав зб. «Лірика» Лесі Українки (1971); повісті «Гуси-лебеді летять» і «Щедрий вечір» М. Стельмаха (обидві – 1972), «Земля» О. Кобилянської (1975); романи «Дикий мед» Л. Первомайського (1973), «Ріки горять» В. Василевської (1974), «Левине серце» П. Загребельного (1983), а також окремі твори Є. Гребінки, Ю. Федьковича, І. Франка, П. Грабовського, П. Тичини, М. Риль­ського, В. Сосюри, М. Те­рещенка, А. Малишка, Д. Павличка, В. Лучука, С. Олійника, Б. Мельничука та ін. Разом із З. Пенюк уклав хрестоматію «Твори українських письменників» (Чц., 1982) для учнів старших класів молд. шкіл України. Низку творів Л. укр. мовою переклали А. М’ястківський, В. Лу­чук, Б. Мельничук, М. Фішбейн.

Тв.: Poezii. 1959; Soțiile. 1961; Cântec de domenii. 1962; La rădăcina Seret. 1966; Confesiunile pe drum. 1967; Preludiu de primăvară. 1969; Inima din nou ... 1972; Oh, simplitatea sfânt. 1973; Recuno­aște­rea. 1974; Opozdanye o viață. 1982; Plus de vis. 1989 (усі – Чернівці); укр. перекл. – Признання. К., 1974.

Літ.: Мельничук Б., Мельничук Я. Література народів України: Мат. до навч. курсу. Чц., 2003.

Я. Б. Мельничук

Стаття оновлена: 2016