Левицький Володимир Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Володимир Сергійович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Володимир Сергійович (23. 05(05. 06). 1907, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл. – 21. 06. 1990, м. Воронеж, РФ) – архітектор. Чл. СА СРСР (1936). Навч. на архіт. ф-ті Київ. худож. ін-ту (1926–29), закін. курси підвищення кваліфікації архітекторів при Архфонді (Моск­ва, 1936). Працював у проект. орг-ціях Києва (1929–33) та м. Біробіджан (РФ, 1933–35); в «Обл­­промбудпроекті» (1935–37) й «Облпроекті» (1937–39) у Воронежі, Липец. відділ. (РФ) воронез. «Облпроекту» (1939–41). Служив у армії (1941–45) та був топографом і архітектором Рад. військ. місії і військ. комендатури у Німеччині (1945–47). У 1947–80 – в ін-ті «Воронежцивілпроект». Серед реаліз. проектів у складі автор. колективів – житл. зони (1930-і рр.) воронез. з-дів «Електросигнал» і СК-2, липец. трактор. і металург. з-дів, забудова вул. Миру та площі Черняхов­ського (1953–57), вул. Феоктис­това (1956), житл. будинки на площі Леніна (1949–51), вул. Плеханівська (1953), проспекті Революції (1954–56), вул. Остужева (1974), Моск. (1975) і Ленін. (1981) проспектах, адм. кор­пус «Облспоживспілки» (1952), колиш. Будинок політосвіти (1955–58), будівля Обл. упр. торгівлі (1968), відновлення та реконструкція будівлі «Облпроекту» (1953–55) та магазину «Утюж­ка» (1956–58), перепланування будинку на вул. Леніна, № 11 під Палац одружень (1974) у Воронежі.

Літ.: Владимир Сергеевич Левиц­кий (некролог) // Коммуна. 1990, 26 июня.

П. Д. Чалий

Стаття оновлена: 2016