Левицький Всеволод - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Всеволод

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Всеволод (02. 09. 1913, м. Радехів, нині Львів. обл. – 31. 12. 1976, м. Вінніпеґ, провінція Манітоба, Канада) – політичний діяч, військовик. 1933 заарешт. польс. владою за приналежність до ОУН, однак незабаром звільнений. Вивчав медицину в Заґребі. Як чл. Проводу ОУН підтримував зв’язки з хорват. підпіллям. На поч. громадян. війни в Іспанії 1936–39 організовував укр. відділи в Іспан. іноз. легіоні (учасник боїв із республіканцями). Отримав звання поручника, а згодом – сотника іспан. армії, відзнач. бойовими нагородами. Був представником ОУН при іспан. уряді. Після нападу Німеччини на СРСР повернувся до Галичини. 1943 брав участь у створенні дивізії «Галичина». Наприкінці того ж року заарешт. ґестапо і до кінця війни ув’яз­нений у нім. концтаборі Брец. Мешкав у таборах для інтернованих, писав спогади про перебування в Іспанії, але не встиг закінчити. 1948 емігрував до Канади. Чл. укр. комбатант. орг-цій у Вінніпезі. Від 1973 – співроб. Укр. військ.-істор. музею при УВАН.

Літ.: Мар М. Г. Пам’яті сотника Всеволода Левицького // Свобода. 1977, 25 трав.

Ю. І. Макар

Стаття оновлена: 2016