Левицький Всеволод Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Всеволод Володимирович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Всеволод Володимирович (1881, Станіслав. воєводство, Галичина – 1963, Відень) – фахівець у галузях лісівництва та охорони природи. Отримав ліс. освіту. Перед 1-ю світ. вій­ною очолював лісництво у с. Вістова (нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл.); 1918–19 – заст. Держ. секр. земел. справ ЗУНР, кер. відділу лісів; у 1920–30-х рр. працював у Львів. дирекції лісів; наприкінці 1930-х рр. – в інспекції лісів Зх. Польщі, був ініціатором створення низки заповідників та заказників; 1939–41 – кер. Львів. підрайону Всесоюз. контори «Ліспроект» та проф. Львів. політех. ін-ту. Порушив питання про відновлення заповід. статусу ліс. резерватів, створ. у Га­личині за польс. влади. Під час 2-ї світ. вій­ни – в упр. лісів у с. Рав­щина (Сокал. р-ну Львів. обл.). Від 1944 – у Відні, де працював у департаменті лісів Мін-ва зем­леробства Австрії. Осн. напрям наук. дослідж. – класифікація ліс. масивів і урочищ за ступ. їхньої природозн., наук., культурно-істор. цінності. Пропонував вилучити праліси із госп. планів вирубування дерев.

В. Є. Борейко

Стаття оновлена: 2016