Левицький В’ячеслав Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький В’ячеслав Олександрович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ В’ячеслав Олександрович (04(16). 02. 1867, м. Керч, нині АР Крим – 05. 08. 1936, с-ще Гаспра, нині смт Ялтин. міськ­ради, АР Крим, за ін. даними – Москва) – лікар-гігієніст. Засл. діяч н. РСФРР (1936). Закін. Моск. ун-т (1890). Працював лікарем. 1914–17 очолював сан. бюро Моск. земства; 1917–21 займався сан.-організац. діяльністю в органах охорони здо­ров’я Москви та Моск. губ.; 1921–25 – організатор і зав. відділу профес. гігієни Сан.-гіг. ін-ту та кер. Моск. губерн. відділу охорони праці; 1925–28 – дир. Держ. ін-ту охорони праці; 1928–34 – дир. Ін-ту з вивчення профес. захворювань, який об’єднано з Центр. ін-том гігієни праці і про­фес. захворювань (усі – Москва; в останньому 1935–36 очолював лаб. вивчення промен. і конвекц. тепла). Наук. дослідж. у галузях фізіології, гігієни й охорони праці, профес. патології. Один з основоположників гігієни праці й пром.-сан. нагляду в СРСР. Запропонував теорію про провідну роль центр. і вегетатив. нерв. системи у розвитку втоми (вегетативна теорія Левицького). Вивчав значення нерв. системи у патогенезі пром. інтоксикацій, дію на організм людини промен. і конвекц. тепла. Ред. «Руководства по общей и частной гигиене труда» (Москва, 1936), співред. кн. «Гигиена труда в производстве радия» (1935), підручника «Гигиена труда» (1936; обидва – Москва; Ле­нінград).

Пр.: К вопросу о физическом со­­стоянии населения Подольского уезда. 1901; Эпидемиологические особенности скарлатины. 1912; Санитарные условия труда рабочих шляпного производства. 1921; Умственный труд и утомляемость. 1922; Проблема утомляемости. 1926 (усі – Москва).

Літ.: Летавет А. Т., Хоцянов Л. К. B. А. Ле­вицкий – выдающийся гигиенист и организатор санитарного дела // ГиС. 1956. № 8; Астафьева Г. В. Вя­­чеслав Александрович Левицкий, выда­­ющийся гигиенист и общественный де­­ятель // Там само. 1969. № 6.

Н. М. Фещенко

Стаття оновлена: 2016