Левицький Зиновій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Зиновій

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Зиновій (1865 – 15. 01. 1943, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл.) – лікар, громадський діяч. Медицину вивчав у Відні. Брав участь у діяльності Укр. академ. т-ва «Січ» (від 1884 – секр., від 1888 – заст. голови, від 1895 – почес. чл.). Працював у Праз. ун-ті. Повернувшись в Україну, відкрив приватну практику в Коломиї. Згодом став дир. місь­кого шпиталю, звільн. з посади польс. владою як неблагонадійний. Співзасн. Укр. лікар. т-ва у Львові (1910). У 1914 признач. чл. краєвої ради здоров’я при уря­ді Австро-Угорщини. У 1930-х рр. провадив лікар. практику в с. Кор­шів; до 1940 працював у санаторії в с. Черемхів (обидва – Ко­ломий. р-ну). Чл. Першої управи Укр. нар. дому в Коломиї. Жертвував на фонд допомоги інвалідам, надавав лікар. допомогу слухачам курсів, організ. т-вом «Сільс. господар» у Коршеві. Автор праці «Народна лічниця Аллянд і новійші способи лічення чахотки (туберкульози)» // «Здоровлє», 1913, ч. 8.

Літ.: Пундій.

П. Пундій, Я. В. Ганіткевич

Стаття оновлена: 2016