Левицький Йосип Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Йосип  Степанович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Йосип Степанович (1839, с. Диб­ще, нині Козів. р-ну Терноп. обл. – 08. 10. 1905, Відень, похов. у Льво­ві) – правознавець, громад­ський діяч. Батько Володимира та Юліана Левицьких. Д-р права. Навч. у г-зіях м. Бережани (нині Терноп. обл.) і Львова. Сту­діював право у Львів. ун-ті, ступ. д-ра права здобув у Віден. ун-ті. Судову практику проходив у Львові та м. Городенка (нині Іва­но-Фр. обл.). Працював судовим ад’юнктом у Тернополі та м. Залі­щики (нині Терноп. обл.); нач. суду в м-ку Мельниця (нині смт Мель­ниця-Подільська Борщів. р-ну Терноп. обл.); від 1878 – радник, згодом – заст. прокурора окруж. суду в м. Золочів (нині Львів. обл.), від 1889 – у Львові. Обирався радним міста, очолю­вав т-во «Руська Бесіда», брав участь у діяльності ін. укр. орг-цій. Від 1900 – суддя Найвищого держ. трибуналу Австрії (Відень).

Літ.: Гуцал П. З. Українські правники Тернопільського краю: Біогр. довід. Т., 2008.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2016