Левицький Леонід Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Леонід Миколайович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Леонід Миколайович (08. 11. 1917, с. Миньківці, нині Андрушів. р-ну Житомир. обл. – 25. 12. 1943, с. Забілоччя Радомишл. р-ну Житомир. обл.) – поет. Чл. СПУ (1961, посмертно). Навч. на філол. ф-ті Київ. ун-ту (1937–41). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Друкувався від 1938 у г. «Більшовиченята» та «Прикор­донний більшовик», ж. «Радянська література», «Київському альманасі». Поезія Л. присвяч. студент. будням, любов. ліриці, сільс. і солдат. життю та вірі в перемогу (зокрема вірші «Додому написав додому», «На шляху – розбиті вражі танки», «Атака» та ін.). Його твори видруковано посмертно окремою кн. «Недоспівана пісня» (К., 1959; 1985; у 2-му вид. вміщено фронт. щоденники поета).

Літ.: Тихий Наум. Не забуваймо їхніх облич // ДУ. 1997, 25 жовт.

Л. М. Данилюк

Стаття оновлена: 2016