Левицький Макс - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Макс

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Макс (? – 1939) – правознавець, громадський діяч. Здобув ступ. д-ра права у Львів. ун-ті. Під час навч. разом із К. Левицьким, С. Федаком, М. Шухевичем, Я. Кулачковським та ін. під кер-вом О. Огоновського створив першу громад. орг-цію пра­вознавців – «Кружок правників», який, зокрема, розпочав працю над виробленням укр. правн. термінології, запровадженням укр. мови у судовій сфері. Після того, як укр. війська наприкінці листопада 1918 залишили Львів і польс. окупаційна влада почала масово переслідувати українців, що супроводжувалося чи­слен. політ. процесами, Л. очолив «Колегію укр. оборонців», створену при Укр. горожан. ком-ті для правового захисту інтернов. і заарешт. українців у судах Поль­щі. Від 1921 викладав в Укр. (таєм.) ун-ті у Львові, за що наприкінці 1924 зазнав переслідувань з боку поліції. 1923 обра­ний 1-м заст. голови Союзу укр. адвокатів, 1924 – чл. викон­кому Укр. нар. труд. партії. У між­воєн. період активно виступав захисником на політ. процесах.

Т. Г. Андрусяк

Стаття оновлена: 2016