Левицький Микола - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Микола

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Микола (1879, с. Рожнів Снятин. пов., нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. – 30. 06. 1921, м. Ліберець, нині Чехія) – громадський діяч, видавець. Навч. на правн. ф-ті Чернів. ун-ту, редагував ча­сопис «Буковина», що відіграв значну роль у розвитку нац. думки на Буковині й містив чимало цінних матеріалів з історії краю. Після закінчення студій повернувся до Галичини, працював заст. нотаріуса у Жидачів. пов. (нині Львів. обл.). Під час 1-ї світ. вій­ни мобілізов. до австро-угор. війська, брав участь у воєн. діях, побл. м. Перемишль (нині Польща) потрапив у рос. полон. Після більшов. перевороту 1917 знову повернувся на Галичину, згодом вступив до УГА. Взимку 1919 захворів на тиф, потім – на запалення легенів. 31 серпня 1920 у складі військ. частин УГА інтернов. у чехо-словац. таборі Німецьке Яблонне, згодом – у Ліберці, де й помер від хвороби. Співзасн. і ред. ж. «Український скиталець» (1920).

Літ.: Поручник суддя Микола Левицький // Укр. скиталець. 1921. Ч. 7.

Л. В. Сніцарчук

Стаття оновлена: 2016