Левицький Мирон - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Мирон

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Мирон (14. 10. 1913, Львів – 17. 07. 1993, Торонто) – живописець, графік, письменник. Чоловік Г. Ле­вицької-Горюн. Чл. Асоц. незалеж. укр. митців (1938), об’єдн. укр. письменників «Сло­во». Навч. у Мист. школі О. Новаківського у Львові (1931–33), Краків. АМ (1933–34; викл. В. Ско­чиляс). Працював у Львові: 1935–38 – графік вид-ва «Батьківщина»; 1938–39 – видавець та ілюстратор ж. «Ми і світ»; 1939–41 – художник археол. відділу АН УРСР, істор. музею; 1942–44 – худож. ред. Укр. вид-ва. Служив 1943–44 у дивізії «Галичина». Від 1945 – у м. Іннсбрук (Австрія), викл. рисунку в укр. г-зії. Від 1949 – у Канаді. Худож. ред. Вид-ва Тиктора у Вінніпезі (1949–54); водночас ред. та ілю­стратор Клубу приятелів укр. книжки, ред. ж. «Комар» (1949–50), худож. ред. ж. «Мій приятель». Від 1954 – у Торонто. Худож. кер. кінофірми «Орбіт» (1956). Викл. історії укр. мист-ва на Курсах українознавства (1961–86). Голова Укр. спілки образотвор. митців у Канаді (1974–85). Учасник мист. виставок від 1945. Персон. – у Парижі (1958), Торонто (1961, 1963, 1969, 1972, 1978, 1985), Вінніпезі (1985), Льво­ві (1985, 1991), Києві (1991). Подорожував країнами Європи, Центр. Америки, Пн. Африки, Азії. Виконав художнє оформлення понад 300 книжок. Підніс мист-во оформлення укр. книж­ки в Канаді на високий графіч. рівень і став основоположником особливого мист. шрифту. Для його графіки характерна особлива стилізація, побудов. на спрощених формах та лініях. Автор зб. новел «Ліхтарі» (Торон­то, 1982), а також мистецтвозн. статей. Частина робіт та архів Л. зберігаються у Нац. музеї у Львові.

Тв.: розписи – бані та віконні арки церкви св. Миколая у с. Серафинці Городенків. р-ну (нині Івано-Фр. обл., 1937–38), у Канаді – святилище та ікони для церкви Царя Христа у Вінніпезі, св. Петра й Павла у Манітобі (обидва – 1953), св. Євхаристії у Торонто (1974–75), Серця Христового у Ватерфорді (провінція Онтаріо, 1982); в Австралії – іконостас церкви Святого Духа (1955) та ікони для церкви св. Андрія (1967; обидва – Сідней), церков св. Володимира в Аделаїді (1983) та Канберрі (1985–87); іл. до поеми «Енеїда» І. Котля­ревського (1937); живопис – «Автопорт­рет» (1948), «Пієта» (1960), «Ярославна» (1961), «Гуцульські музики», «Рута» (оби­два – 1963), «Оксана» (1964), «Еспанське місто» (1965), «Зіслання Святого Духа» (1968), «Пробудження» (1969), «Юрій Змієборець» (1971), «Еней і Дідона» (1972); рельєф до 50-річчя укр. першопоселенців у Канаді (парламент Манітоби, 1951); лінорит «Козак» (1969).

Літ.: Графіка українських канадських мистців. Монреаль, 1973; Каталог-аль­бом асоціації київських художників-монументалістів «Погляд»: Єдність. 100 укр. митців світу – 100-річчю укр. посе­лень в Канаді. К., 1992; Кейван І. Українські мистці поза Батьківщиною. Едмон­тон; Монреаль, 1996; Зельська-Даревич Д. Сто екслібрисів Мирона Левиць­кого. Торонто, 1997; Її ж. У царині двох видів мистецтва (малярні й графічні шукання Мирона Левицького) // Мист-во укр. діаспори: Повернуті імена. Вип. 1. К., 1998; Нестеренко П. Він підписувався – «Лев» // Сучасність. 2000. № 5; Той, що розбуджує почуття краси (Мирон Левицький) // ОМ. 2004. № 2.

П. В. Нестеренко

Стаття оновлена: 2016