Левицький Мирон

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Левицький Мирон
Діяльність:: живописець
Дата народження:: 14 жовт. 1913
Дата смерті:: 17 лип. 1993

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Мирон (14. 10. 1913, Львів — 17. 07. 1993, Торонто) — живописець, графік, письменник. Чоловік Г. Левицької-Горюн. Член Асоц. незалеж. укр. митців (1938), об’єдн. укр. письменників «Слово». Навч. у Мист. школі О. Новаківського у Львові (1931–33), Краків. АМ (1933–34; викл. В. Скочиляс). Працював у Львові: 1935–38 — графік видавництва «Батьківщина»; 1938–39 — видавець та ілюстратор ж. «Ми і світ»; 1939–41 — художник археол. відділу АН УРСР, істор. музею; 1942–44 — худож. ред. Укр. видавництва. Служив 1943–44 у дивізії «Галичина». Від 1945 — у м. Іннсбрук (Австрія), викл. рисунку в укр. гімназії. Від 1949 — у Канаді. Худож. ред. Вид-ва Тиктора у Вінніпезі (1949–54); водночас ред. та ілюстратор Клубу приятелів укр. книжки, ред. ж. «Комар» (1949–50), худож. ред. ж. «Мій приятель». Від 1954 — у Торонто. Худож. кер. кінофірми «Орбіт» (1956). Викл. історії укр. мистецтва на Курсах українознавства (1961–86). Голова Укр. спілки образотвор. митців у Канаді (1974–85). Учасник мистецьких виставок від 1945. Персон. — у Парижі (1958), Торонто (1961, 1963, 1969, 1972, 1978, 1985), Вінніпезі (1985), Львові (1985, 1991), Києві (1991). Подорожував країнами Європи, Центр. Америки, Пн. Африки, Азії. Виконав художнє оформлення понад 300 книжок. Підніс мистецтво оформлення укр. книжки в Канаді на високий графіч. рівень і став основоположником особливого мист. шрифту. Для його графіки характерна особлива стилізація, побудов. на спрощених формах та лініях. Автор зб. новел «Ліхтарі» (Торонто, 1982), а також мистецтвозн. статей. Частина робіт та архів Л. зберігаються у Нац. музеї у Львові.

Додаткові відомості

Основні твори: розписи — бані та віконні арки церкви св. Миколая у с. Серафинці Городенків. р-ну (нині Івано-Фр. обл., 1937–38), у Канаді — святилище та ікони для церкви Царя Христа у Вінніпезі, св. Петра й Павла у Манітобі (обидва — 1953), св. Євхаристії у Торонто (1974–75), Серця Христового у Ватерфорді (провінція Онтаріо, 1982); в Австралії — іконостас церкви Святого Духа (1955) та ікони для церкви св. Андрія (1967; обидва — Сідней), церков св. Володимира в Аделаїді (1983) та Канберрі (1985–87); іл. до поеми «Енеїда» І. Котляревського (1937); живопис — «Автопортрет» (1948), «Пієта» (1960), «Ярославна» (1961), «Гуцульські музики», «Рута» (обидва — 1963), «Оксана» (1964), «Еспанське місто» (1965), «Зіслання Святого Духа» (1968), «Пробудження» (1969), «Юрій Змієборець» (1971), «Еней і Дідона» (1972); рельєф до 50-річчя укр. першопоселенців у Канаді (парламент Манітоби, 1951); лінорит «Козак» (1969).