Левицький Михайло Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Михайло Васильович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Михайло Васильович (09. 02. 1891, с. Явче, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. – 10. 06. 1933, м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ) – партійний діяч. Навч. у Львів. ун-ті. З поч. 1-ї світ. вій­ни воював у австро-угор. армії на Галиц. фронті. Потрапив у рос. полон, утримувався в таборі у Центр. Азії. 1918 вступив до біль­шов. партії, брав участь у встановленні рад. влади у Ташкенті, був співзасн. Укр. громади в місті, ред. г. «Туркестанська рада». Навесні 1919 повернуся в Україну. Обраний чл. тимчас. ком-ту, згодом – підпіл. ЦК КП Сх. Галичини, Галиц. організац. ком-ту КП(б)У, політбюро ЦК КП Сх. Галичини. Делегат 2-го конгресу Комінтерну. В Галиц. рев. ком-ті у Тернополі (серпень–ве­ресень 1920) завідував відділом внутр. справ. 1921–24 – повпред УСРР у Німеччині, Австрії, Чехо-Словаччині (вів серед укр. емігрантів пропагандист. роботу щодо повернення у Рад. Україну); від 1924 – на держ. і парт. роботах в УСРР: голова «Укр­держстраху», зав. секції Наркома­ту робітн.-селян. інспекції, секр. Житомир. окружкому КП(б)У, зав. відділу ЦК КП(б)У. Був послідов­ним у проведенні більшов. полі­­тики. 1931 заарешт., за звинуваченням у зв’язках із чл. Укр. нац. центру висланий на 3 р. Після безрезультат. звернень про перегляд справи і скасування вироку покінчив життя самогубством.

Літ.: Борці за возз’єднання: Біогр. довід. Л., 1989.

М. Ю. Костриця

Стаття оновлена: 2016