Левицький Павло Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Павло Павлович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Павло Павлович (03. 10. 1859, м. Кронштадт, нині Ленінгр. обл. – 31. 07. 1938, Таллінн) – військовик. Віце-адмірал (1930). Закін. Мор. корпус (1880). Служив на Балт. флоті. Під час рос.-япон. вій­ни 1904–05 у складі 2-ї Тихоокеан. ескадри взяв участь у Цу­сім. бою; під час 1-ї світ. вій­ни командував бригадою підвод. човнів Балт. флоту (1914–15), наглядав за побудовою підвод. човнів (від 1916). Після більшов. перевороту 1917 виїхав до Києва. За Української Держави 1918 – на службі в укр. ВМС; від 1919 – у Добровол. армії ЗС Пд. Росії: нач. упр. резервів офіцерів флоту та чинів Мор. відомства, комендант порту і старший мор. нач. Ялти. Від 1920 – на еміграції у Туреччині, Греції, Естонії. Чл. емігрант. ветеран. орг-цій рос. флоту.

Літ.: Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

К. Є. Науменко, М. Р. Литвин

Стаття оновлена: 2016