ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Тадеуш (Lewicki Tadeusz; 29. 01. 1906, Львів — 22. 11. 1992, м. Краків, Польща) — польський сходо­знавець-арабіст, історик-медієвіст, джерело­знавець. Дійсний член Польської АН. Закінчив гімназію у Львові (1925), на­вчався на правничому від­ділі Львівського університету. 1928 ви­вчав політичні науки і східні мови в Парижі. Після подорожі до Алжиру вирішив стати орієнталістом і продовжив на­вча­н­ня на теологічному від­ділі Львівського університету, де 1931 здобув докторат з історії Пн. Африки. 1932–34 стажувався у Сорбон­ні та Коледжі де Франс (Париж). Під час 2-ї світ війни брав участь у Русі Опору в лавах Армії Кра­йової. 1948–49 працював у Польській АМ; 1949–69 — завідувач кафедри орієнталістики, водночас від 1954 — над­звичайний, від 1960 — звичайний проф., 1960–62 — декан філологічного факультету, 1969–67 — директор Ін­ституту орієнтал. філології Яґел­лонського університету в Кракові; за сумісництвом 1953–68 — науковий спів­робітник Ін­ституту матеріальної культури Польської АН. Основні наук. праці присвячені арабським джерелам з історії сх. словʼян і Польщі, історії мусульман. Пн. Африки, орієнтал. нумізматиці. Голова Польського сходо­знавчого товариства (1958–80), засновник (1958) і перший головний редактор академічного ж. «Folia Orientalia» (Краків).