Левицький Юзеф - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Юзеф

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Юзеф (1880, с. Уторопи, нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. – 01. 05. 1964, м. Лодзь, Польща) – скульптор. Навч. у Коломий. школі деревооброб. промислу (нині Івано-Фр. обл., 1895–99), Краків. АМ (1899–1903; майстер­ня К. Лящки); удосконалював ос­­віту у Відні, Мюнхені, Фло­рен­­ції та Парижі (1903–05). Від­тоді жив у с. Жаб’є (нині смт Вер­хо­вина Івано-Фр. обл.) та с. Буркут (нині Верховин. р-ну). Подорожував Гуцульщиною, вивчаючи нар. звичаї та побут. Від 1910 – у Львові, 1911–16 – викл. ужитк. мист-ва та скульптури Ґрюнвальд. бурси. Був єдиним на той час скульптором, який зображував мешканців Гуцульщини. Учасник міських виставок від 1900-х рр. Персон. – у Львові (1906): понад 20 скульптур у гіпсі, тонов. зеленою і брунат. фарбами: об’ємні композиції та рельєфи, зокрема два автопортрети, портрети гуцул. дів­чат і фігурні сцени «Юнак на скелі», «Пастушок із сопілкою», «Похід», «Свято померлих». Ство­рив групи «Танець» і «У корчмі», де представив сплетені, динам. люд. постаті. В об’єм. скульп­турах Л. поєднував реалізм з імпресіонізмом та символізмом («Автопортрет біля столу», 1906; «Прощання (Автопортрет)», 1912; «Хлопець на молитві», 1913). У рельєфах «Прядильниця», «Гуцулка, яка жене овець», «Автопортрет із посохом» (усі – 1906), «М. Бартус з алегоричними фігурами» (1910; варіант – пам’ят­ник на Личаків. цвинтарі, Львів), «Рибак» (1912) використовував композиц. «кадрування», асиметрію, плинні вигнуті лінії; часом представляв постаті на тлі стилізов. карпат. краєвиду. Випалив на ф-ці І. Левинського скульптуру «Сестри» (1912) у по­ліхромов. керам. масі з іміта­цією слонової кістки (кольор. варіант цієї групи зроблений у фаянсі на ф-ці в с. Пациків, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл.). Займався також ужитк. графікою. Свої погляди про значення нар. мист-ва як джерела творчості профес. митців виклав 1910 у ст. «О upadającym stylu huculskim». Після 1-ї світ. вій­ни перестав різьбити. Деякі роботи зберігаються у Львів. галереї мист-в, МЕХП (Львів).

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2016