Левицький Ярослав Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левицький Ярослав Володимирович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Ярослав Володимирович (03. 05. 1878, м-ко Пістинь, нині село Косів. р-ну Івано-Фр. обл. – 1961, с. Суховоля Городоц. р-ну Львів. обл.) – церковний діяч УГКЦ. Закін. Коломий. г-зію (нині Івано-Фр. обл., 1896), навч. на правн. ф-ті Чернів. ун-ту й теол. ф-ті Львів. ун-ту. 1901 рукопоклад. на священика. Відтоді душпастирював на Тернопільщині та у Чернівцях. 1905–10 – катехит школи та проповідник у соборі св. Юра, 1910–30 – катехит і проф. Академ. г-зії у Львові. Водночас – ред. часописів «Нива» (1904–18), «Основа» (1906–12), «Катехитичний місячник» (1911), співред. щоден. г. «Нова рада» (1919–20). Під час 1-ї світ. війни заарешт. рос. окупац. владою, однак незабаром звільнений. Здобув ступ. д-ра теології у Львів. ун-ті (1917), де 1921–24 викладав історію Церкви. 1928–31 – надзвич., 1932–39 і 1941–44 – звич. проф. пасторал. богослов’я, 1938–39 та 1941–44 – декан теол. ф-ту Львів. богослов. академії. Чл. Біблій. секції та видавн. комісії Богослов. наук. т-ва. Один із перекладачів Біблії та ін. церк. текстів укр. мовою. Зазнав переслідувань з боку рад. спецслужб. Після Львів. собору 1946 перейшов у право­­слав’я.

О. Й. Павлишин

Стаття оновлена: 2016