Левін Аркадій Зиновійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левін Аркадій Зиновійович

ЛЕ́ВІН Аркадій Зиновійович (01. 12. 1933, м. Почеп, нині Брян. обл., РФ – 03. 01. 1978, м. Хайфа, Ізраїль) – учасник правозахисного руху. Закін. Харків. автодорож. ін-т (1959). Працював у ін-ті «Укр­діпрокомунбуд» (Харків). Познайомився з П. Якіром, П. Григоренком, Ю. Кімом, Л. Плющем, активно розповсюджував самвидав. 1969 підписав листи на захист крим. татар, П. Григоренка, А. Левітіна-Краснова, Г. Алтуняна (також виступив свідком захисту на його процесі); підтримав перше звернення Ініціатив. групи захисту прав людини в СРСР до ООН з приводу брутал. порушень прав людини. 2 грудня 1969 заарешт., 24 квітня 1970 засудж. до 3-х р. ув’яз­нення. Покарання відбував у таборі в с. Городище (Рівнен. р-ну Рівнен. обл.). 1972 звільнений. 1975 виїхав до Ізраїлю, де розгорнув кампанію за звільнення Л. Плюща із спец. психіатр. лікарні.

Літ.: Плющ Л. И. На карнавале истории. Лондон, 1979; Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–80-х років. К., 1995.

В. В. Овсієнко

Стаття оновлена: 2016