ЛЕ́ВІН Василь Микола­йович (21. 02. 1923, м. Самарканд, нині Узбеки­стан — 09. 05. 1998, Одеса ) — кінорежисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1991). Член НСКінУ (1957). Учасник 2-ї світової вій­ни. Бо­йові нагороди. Закін. ВДІК (Москва, 1950; майстерня Г. Козинцева). Працював на сту­дії «Мосфільм»: асист. реж. (1951–53), 2-й реж. (1953–55). Від 1955 — реж. Одес. кіностудії худож. філь­мів. Реж.-по­становник стрічок: «Повість про перше коха­н­ня» (1957), «Сильніше урагану» (1960), «Дочка Стратіона» (1964, спів­реж.; обидві — спів­автор сценарію), «Товариш пісня» (1966, но­вела «Пісня на світанку»), «Петля Оріона» (1981); т/ф: «Оста­н­ня справа комісара Берлаха» (1972), «Здрастуйте, лікарю!» (1973), «Капітан Немо» (1975, 3 серії, спів­автор сценарію), «Дов­гий шлях у лабіринті» (1981), «Спокуса Дон Жуана» (1985, спів­реж.), «Шабля без піхов» (1987, спів­автор сценарію). Автор циклів пере­дач на Одес. телебачен­ні «Чарівний ліхтар» і «Магія кіно» (обидва — 1994–95), присвяч. кінокартинам Одес. кі­ностудії худож. фільмів та сучас. кіномистецтву.