Левін Євген Нісонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левін Євген  Нісонович

ЛЕ́ВІН Євген Нісонович (01. 04. 1922, Харків – 01. 05. 1993, там само) – живописець. Чл. СХУ (1950). За­кін. Харків. худож. ін-т (1949; майстерня Д. Шавикіна). Працю­вав викл. у Ворошиловгр. худож. уч-щі (нині Луганськ, 1949–50). Учасник всеукр., всесоюз. і між­нар. мист. виставок від 1949. Осн. галузь – станк. живопис. Ство­рював портрети, істор. і батал. полотна, натюрморти у реаліст. стилі. 2012 встановлено мемор. дошку Л. на будинку, де він жив у Харкові на вул. Культури, № 12.

Тв.: «Квіти» (1950-і рр.; 1956), «Голос Миру» (1951, спів­авт.), «Перемога під Корсунем» (1954), «Сорочинська трагедія. 1905 рік» (1955), «Знатний сталевар В. Щендригін» (1959), «Партизанське з’єднання С. Ковпака» (1960), триптих «Ми наш, ми новий світ збудуємо…» (1963), «Доярка» (1965), «Т. Шев­ченко у гостях у селян» (1966), «Герої праці» (1967), «Будови кличуть» (1968), «В. Ленін», «Літо. Доярки» (обидва – 1969), «До шефів» (1974), «У краю рід­ному», «Господиня ферми» (обидва – 1975).

В. І. Ковтун

Стаття оновлена: 2016