Левін Ісак Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левін Ісак  Ілліч

ЛЕ́ВІН Ісак Ілліч (20. 02(04. 03). 1904, м. Новозибков Черніг. губ., нині Брян. обл., РФ – 01. 11. 1957, Дніпропетровськ) – лікар-інфек­ціоніст. Д-р мед. н. (1939), проф. Закін. Одес. мед. ін-т (1925), де відтоді й працював. Під час 2-ї світ. вій­ни – консультант інфекц. лікарень у Ташкенті, проф. каф. інфекц. хвороб Свердлов. мед. ін-ту (нині Єкатеринбург, РФ, 1942–47), водночас був наук. кер. Ін-ту епідеміології і мікробіології у Свердловську. 1947–57 – зав. каф. інфекц. хвороб Дніпроп. мед. ін-ту. Осн. напрям наук. дослідж. – обмінні функції та імунітет при інфекц. захворюваннях. Вивчав також питання діагностики й терапії хроніч. дизентерії, скарлатини, черев. тифу, бруцельозу, септич. ангіни, гельмінтозів.

Пр.: Профилактика ветряной оспы // ГиС. 1930. № 1 (спів­авт.); К методике диагностики энтеробиоза // Одес. мед. журн. 1930. № 1–2; До бактеріологічної діягностики черевного тифу // Профілакт. медицина. 1930. № 10; О пигментообразующих тифоподобных палочках // МедЖ. 1930. Т. 10, вып. 1; Десять років кафедри соціальної гігієни // Пр. Одес. мед. ін-ту. 1934. Вип. 1 (спів­авт.); Иммунологические показатели при скарлатине. Москва, 1945.

Літ.: Ісак Ілліч Левін // МКЖ. 1957. Вип. 4; Исаак Ильич Левин: [Некро­лог] // ВД. 1958. № 2.

К. К. Васильєв

Стаття оновлена: 2016