Левіна Зара Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левіна Зара Олександрівна

ЛЕ́ВІНА Зара Олександрівна (23. 01(05. 02). 1906, Сімферополь – 27. 06. 1976, Москва) – композитор, піаністка. Дружина М. Чемберджі. Засл. діяч мист-в РРФСР (1967). Закін. Одес. (1923; кл. фортепіано Б. Дронсейко-Миронович) та Моск. (1930, за ін. даними – 1931; кл. композиції Р. Ґлієра, М. М’ясковського, фортепіано – Ф. Блуменфельда) консерваторії. Під час навч. входила до складу гуртка студентів-композиторів «Проколл». 1925–30 викладала фортепіано в Муз. технікумі ім. О. Скрябіна у Мос­кві, 1930–32 – на робітфаці Моск. консерваторії. Водночас від 1926 виступала як піаністка. У роки 2-ї світ. війни працювала медсестрою у шпиталі, де також давала концерти; керувала хором курсантів авіац. школи. В ці роки писала пісні, героїчні монологи, створила перший симф. твір – концерт для фортепіано з оркестром. Своєрід. реакцією на духовну напругу повоєн. часу стало звернення Л. до легкого жанру.

Тв.: для солістів, хору й симф. оркестру – ораторія «Ода солдату» (1964); для оркестру – 3 симф. вальси (1945–60); для фортепіано з оркестром – 2 концерти (1945, 1975); для віолончелі й фортепіано – Поема (1931); для скрипки й фортепіано – 2 сонати (1928, 1948); для фортепіано – «Юнацький альбом» (1972); романси (на вірші О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Ісаакяна, С. Капутикян, О. Шираза, С. Єсеніна, С. Маршака, Є. Долматовського, О. Дриза та ін.), обробки рос., білорус., болг., румун., франц., італ. нар. пісень; пісні для дітей на вірші Е. Мошковської; музика до вистав.

Літ.: Поляновский Г. «Ода солдату» Зары Левиной // Муз. жизнь. 1963. № 17; Михайловская Н. Зара Левина. Москва, 1969; Чемберджи В. В доме музыка жила. Москва, 2002

.

В. Г. Антонюк

Стаття оновлена: 2016