Левіна Зара Олександрівна

Визначення і загальна характеристика

ЛЕ́ВІНА Зара Олександрівна (23. 01(05. 02). 1906, Сімферополь — 27. 06. 1976, Москва) — композитор, піаністка. Дружина М. Чемберджі. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1967). Закін. Одес. (1923; кл. фортепіано Б. Дронсейко-Миронович) та Моск. (1930, за ін. даними — 1931; кл. композиції Р. Ґлієра, М. Мʼясковського, фортепіано — Ф. Блуменфельда) консерваторії. Під час навч. входила до складу гуртка студентів-композиторів «Проколл». 1925–30 викладала фортепіано в Муз. технікумі ім. О. Скрябіна у Мос­кві, 1930–32 — на робітфаці Моск. консерваторії. Водночас від 1926 ви­ступала як піаністка. У роки 2-ї світової війни працювала медсе­строю у шпиталі, де також давала концерти; керувала хором курсантів авіац. школи. В ці роки писала пісні, героїчні монологи, створила перший симф. твір — концерт для фортепіано з орке­стром. Своєрід. реакцією на духовну напругу повоєн. часу стало зверне­н­ня Л. до легкого жанру.

Тв.: для солістів, хору й симф. оркестру — ораторія «Ода солдату» (1964); для оркестру — 3 симф. вальси (1945–60); для фортепіано з орке­стром — 2 концерти (1945, 1975); для віолончелі й фортепіано — Поема (1931); для скрипки й фортепіано — 2 сонати (1928, 1948); для фортепіано — «Юнацький альбом» (1972); романси (на вірші О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Ісаакяна, С. Капутикян, О. Шираза, С. Єсеніна, С. Маршака, Є. Долматовського, О. Дриза та ін.), обробки рос., білорус., болг., румун., франц., італ. нар. пісень; пісні для дітей на вірші Е. Мошковської; музика до ви­став.

Літ.: Поляновский Г. «Ода солдату» Зары Левиной // Муз. жизнь. 1963. № 17; Михайловская Н. Зара Левина. Москва, 1969; Чемберджи В. В доме музыка жила. Москва, 2002

В. Г. Антонюк

Завантажити статтю