Левіна Хана Ісаївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левіна Хана Ісаївна

ЛЕ́ВІНА Хана Ісаївна (ןיװעל ענאכ; 03(16). 05. 1900, м. Катеринослав, нині Дні­пропетровськ – 19. 01. 1969, Харків) – єврейська письменниця. Навч. в Ін-ті іноз. мов (Москва, 1939–41). Працювала у ред. газет Харкова, бібліотекарем. Під час евакуації перебувала в Бузулуку (побл. м. Чка­лов, нині Оренбург, РФ). 1945 мешкала у Москві, згодом повернулася до Харкова. Писала рос., згодом – мовою їдиш. Дебютувала 1918 у г. «טאלבסקלאָפ» («Народна газета», Петроград, нині С.-Петербург). Друкувалася у часописі «דנאלמײה שיטעװאָס» («Радянська Батьківщина», Москва). Писала переважно для дітей. Авторка кн. поезій «רעײטשוצ» («Лепта», Х., 1929), «ןגױא ףױא ןגױא» («Віч-на-віч»), «ןטײקינײק» («По­дробиці»; обидві – 1933), «רימ ןופ ערעגני؛ יד» («Молодші од мене», 1934), «סנגײא» («Власне», 1941). Окремі вірші Л. увійшли до антології П. Маркіша «פּערט» («Сходи», Катеринослав, 1921). Твори Л. переклали Н. Забіла, М. Пригара, І. Муратов, А. Кацнельсон, Р. Третьяков.

Тв.: укр. перекл. – Чудесний лист. К., 1960; Поезії. К., 1961; Рідне. Х., 1967.

Й. Лізек

Стаття оновлена: 2016