Левітас Ілля Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левітас Ілля Михайлович

ЛЕВІТА́С Ілля Михайлович (11. 12. 1931, Ташкент – 04. 08. 2014, Київ) – історик, педагог, громадський діяч. Засл. працівник культури України (1991). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2001, 2006, 2009). Закін. ВШ тренерів (Київ, 1952), Київ. ін-т фіз. культури (1959) та пед. ін-т (1964). Учителював (1952–92). Заснував у Києві першу в СРСР держ. євр. б-ку (1988), Раду нац. т-в Украї­ни (1989), т-во «Україна–Ізраїль» (1990), Єврейську раду України, г. «Єврейські вісті» (1992) та ін. Організатор перших у СРСР виставок про героїзм євр. народу і трагедію Бабиного Яру (1989). Голова фондів «Пам’ять Бабиного Яру» та «Пам’ять жертв фашизму в Україні», Ради представників нац. меншин України при Президентові України (2001–03). Ініціював встановлення пам’ят­ників «Менора» (1991), Шолом-Алейхему (1997), знищеним у Бабиному Яру дітям (2001), підпільниці Т. Маркус (2009), пам’ят. знака «Дорога смерті» (2011), низки мемор. дощок євр. політ., військ. і культур. діячам.

Пр.: Книга памяти жертв Бабьего Яра. 1991; Книга памяти: Бабий Яр. 1999; Книга пам’яті євреїв-киян, загиблих у Великій Вітчизняній війні. 2001; Поети – видатному сину України (вірші, присвячені Шолом-Алейхему). 2009; Сражались в одном строю. 2010; Герой Украины Татьяна Маркус. 2011; Бабий Яр. Трагедия, история, память. 2012 (усі – Київ).

П. Д. Біленчук, А. А. Ярмолюк

Стаття оновлена: 2016