Левітін Юрій Абрамович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левітін Юрій Абрамович

ЛЕВІ́ТІН Юрій Абрамович (15(28). 12. 1912, Полтава – 02. 08. 1993, Москва) – композитор. Нар. арт. РРФСР (1980). Засл. діяч мист-в РРФСР (1965). Закін. Ленінгр. консерваторію (нині С.-Пе­тер­бург; 1935, кл. фортепіано С. Сав­шин­ського; 1942, кл. композиції Д. Шостаковича). Водночас 1931–41 – піаніст «Лендерж­естради» та Ленінгр. філармонії. 1941–42 – зав. муз. частини Естрад. театру в Ташкенті. Від 1942 мешкав у Москві. Автор музики до низки фільмів, зокрема укр. – «Серце не прощає» (1961, реж. В. Довгань), «Самотність» (1965, реж. В. Воронін), «Один шанс із тисячі» (1968, реж. Л. Качарян).

Тв.: опери – «Монна Маріанна» (1939, за М. Горьким), «Персональний пам’ят­ник» (за С. Михалковим, 1965, Куйбишев. театр опери та балету, нині Самара, РФ); для хору й голосів з оркестром – ораторії «Священна вій­на» (1942), «Вітчизна» (1947), «Вогні над Волгою» (1951; Сталін. премія, 1952); кантати «Гори» (1949), «Різнокольорові сторінки» (1973); для симф. оркестру – симф. «Юність» (1948; 2-а ред. – 1955), 2 симфонієти (1951, 1973); кон­церти для інструментів з оркестром – для фортепіано і струн. оркестру (1944), для фортепіано з оркестром (1952), для гобоя зі струн. оркестром (1959); вокал. цикли – сюїти «Моя Україна» (1943), «Ме­лодії» (1944); романси на вірші О. Пуш­кіна, М. Лермонтова, О. Бло­ка.

О. У. Литвинова

Стаття оновлена: 2016