Левчанівська Олена Карлівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левчанівська Олена Карлівна

ЛЕВЧАНІ́ВСЬКА Олена Карлівна (псевд. – Дидіч; 27. 01(09. 02). 1881, с. Городне, нині Любомл. р-ну Волин. обл. – квітень 1940, побл. с-ща Биківня, нині у межах Києва) – громадська діячка. Походила з нім.-рос. родини. Гімназійну освіту отримувала в домаш. умовах, 1903 склала іспити на атестат зрілості в Олександрів. жін. г-зії у С.-Пе­тербурзі та вступила на філос. ф-т Віден. ун-ту (здобула диплом д-ра філософії). Також навч. у Ляйпциз. консерваторії по класу фортепіано. Заочно закін. істор. відділ Вищих жін. курсів у Москві. Переклала польс. мовою «Арабську казку» Г. Данилевського (1903), написала працю «Перікл і Фукідід». Чл. Укр. студент. громади в С.-Пе­тербурзі (1908–10). Напередодні 1-ї світ. війни разом із братом відкрила школу в рідному селі, де й учителювала. 1917–19 проживала у Житомирі, викладала у школі для дорослих, разом із С. Підгірським заснувала «Український клуб», брала участь у створенні та діяльності т-ва «Просвіта», виданні часописів «Громадянин», «Волинська газета», в яких друкувала свої статті. 1919–21 – співроб. Ради соц. забезпечення і т-ва «Просвіта» у Ковелі (нині Волин. обл.); від 1921 – чл. ради т-ва «Просвіта» в Луцьку, голова її благодійниц. секції. У листопаді 1922 обрана чл. сенату Польщі (входила до комісій закордон. і військ. справ), зберігала мандат до 1927. Як делегат Укр. парламент. репрезентації виступала на міжнар. конгресах у Подєбрадах (Чехо-Словаччина, 1923), Парижі та Женеві (обидва – 1925). Від 1931 мешкала у родин. маєтку в с. Линів (нині Локачин. р-ну Волин. обл.). Після вступу у вересні 1939 в Зх. Україну Червоної армії позбавлена майна, 24 грудня того ж року заарештована. Перебувала у тюрмі в м. Горохів (нині Волин. обл.), згодом – у Луцьку, звідки у квітні 1940 вивезена до Києва. Страчена без суду згідно із секрет. постановою політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 про розстріл в’язнів у тюрмах Зх. Білорусі та Зх. України. Її ім’ям названо вулицю в Луцьку.

Літ.: Сенатор Левчанівська й міжнародні зв’язки // Нова хата. 1926. № 1; Берекета Б. Вічні розмови. Лц., 1988; Левчанівська І. Пам’яті моєї мами Олени Левчанівської: у 110 річницю з дня народж. // Літопис Волині. Вінніпеґ, 1992. Ч. 17/18; Гуменюк Н. Олена Левчанівська: таємниця № 43/3-37 // Нар. трибуна. 1995, 24 лют.; Левчанівська І. Далеке і близьке. Лц., 2000; Романів О., Федущак І. Західноукраїнська трагедія 1941. Л., 2002; Раєвич Т. Сенаторка Олена Левчанівська з Волині // Українки в історії. К., 2004; Левчанівська І. Сенаторка. Л.; Дубно; Лц., 2004.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2016