Левченко Гаврило
ЛЕ́ВЧЕНКО Гаврило (26. 03(07. 04). 1879, с. Козел, нині Михайло-Коцюбинське Черніг. р-ну Черніг. обл. — після 1925, за ін. даними — 1937) — письменник, педагог, культурний діяч. Закін. учит. інститут. Учителював у Васильків. пов. Київ. губ. У 1910-х pp. — голова «Укр. громади» (м. Пирятин, нині Полтав. обл.). Організовував земські школи, кооперації, б-ки, театр. гуртки. За рев. і просвітн. діяльність зазнавав арештів. Друкувався від 1905, зокрема у ж. «Рідний край». У комедіях та драмах «На межі» (1907), «День правди» (1909), «За друзі своя» (1912; обидві — у співавторстві з В. Товстоносом), «Цивільний шлюб», «Шахрай» (обидві — 1914), «Як журавлі кричать» (1915), «Юрко Огневик» (1918) постають гострі конфлікти в житті укр. села. У п’єсі «Світова справа» (1916) зображено нові суспільно-екон. процеси, істор. давнині присвяч. трагедію «Князь Хорив» (1912), роздумами про сутність життя сповнено драму «Смерть» (1914). П’єси Л. входили до репертуару профес. театр. труп та аматор. колективів. Автор зб. лірики «Стогін життя» (1913), зб. оповідань «Московка» (1914; обидві — Київ), «Щось більше од кохання та інші оповідання» (1916), «Оповідання», «Чернігівські силуети» (усі — Пирятин), зб. «Драматичні твори» (Рокитне; усі — 1918). У розвідці «Народна освіта і земство на Україні» (1914) виступив за розвиток освіти українською мовою, за нац. відродження України. Репрес. 1937. Реабіліт.
Рекомендована література
- Ротач П. Матеріали до українського біографічного словника. Літературна Полтавщина // Архіви України. 1966. № 4.
Завантажити статтю
Людина 
