Левченко Гордій Іванович

ЛЕ́ВЧЕНКО Гордій Іванович (07(19). 01, за ін. даними — 20. 01(01. 02). 1897, с. Дібрівка, нині Баранів. р-ну Житомир. обл. — 26. 05, за ін. даними — 09. 06. 1981, Москва) — військовик. Адмірал (1944). Державні та бойові нагороди СРСР. Від 1913 — на Балт. флоті. Брав участь у 1-й світ. війні, штурмі Зимового палацу в Петрограді (нині С.-Пе­тербург, 1917), боях із білогвард. частинами, придушенні антибільшов. виступів на флоті (1919, 1921). У 1919 вступив до ВКП(б). Закін. Військ.-мор. училище (1922) та курси вдосконалення команд. складу при Військ.-мор. академії (1930) у Ленінграді (нині С.-Пе­тербург). Від 1928 командував есмінцями «Артем» і «Войков», крейсером «Аврора»; від 1933 — командир і комісар бригади лінкорів Балт. флоту. Через загибель під час навч. 1935 підвод. човна Б-3 (разом з екіпажем) знятий з посади і признач. командиром окремого дивізіону (згодом — бригади) міноносців Чорномор. флоту. 1937–38 — начштабу, 1938–39 — командувач Балт. флоту; від 1939 — заступник наркома ВМФ СРСР (1940 присвоєно звання віце-адмірала). Із поч. війни як представник військ.-мор. командування брав участь в обороні Одеси, Миколаєва, Севастополя; наприкінці жовтня — на поч. листопада 1941 командував усіма рад. військами у Криму. Після їхнього розгрому 1 грудня 1941 заарешт., на допитах визнав себе винним у провалі наступу й паніці та дав свідчення проти маршала Рад. Союзу Г. Кулика. 29 січня 1942 засудж. до 10-ти р. позбавлення волі, 31 січня того ж року помилуваний та понижений у званні до капітана 1-го рангу. Командував Ленінгр. і Кронштадт. військ.-мор. базами. 1944–58 (з перервами) — заступник наркома, міністра, головнокомандувача ВМФ СРСР; водночас від 1954 — гол. ред. Мор. атласу; 1958–60 — у групі ген. інспекторів мін-ва оборони СРСР. Від 1960 — у відставці. Автор мемуарів «Годы огневые» (Москва, 1960). У 1982 ім’ям Л. названо великий протичовновий корабель.

Завантажити статтю