Левченко Ірина Миколаївна
ЛЕ́ВЧЕНКО Ірина Миколаївна (15. 03. 1924, с. Кадіївка, нині м. Cтаханов Луган. обл. — 18. 01. 1973, Москва) — військовик, письменниця. Член СП СРСР. Герой Радянського Союзу (1965). Учасниця 2-ї світової війни. Держ. і бойові нагороди СРСР та ін. країн. В армії від 1941. До травня 1942 надала першу мед. допомогу 168 пораненим. Закін. прискор. курс Сталінгр. танк. училища (нині Волгоград, 1943), Військ. академію бронетанк. і механізов. військ (1952), Військ. академію ім. М. Фрунзе (1955; усі — РФ). 1943–45 служила офіцером зв’язку 41-ї гвард. танк. бригади 7-го механізов. корпусу, який діяв на 2-му і 3-му Укр. фронтах; командувала групою легких танків Т-60. Брала участь у боях на тер. Румунії, Болгарії, Угорщини. Від 1958 — підполковник запасу. У повоєнні роки займалася літ. діяльністю, авторка низки нарисів та оповідань про героїв війни, а також людей праці. У Москві, де мешкала Л., і Луганську її ім’ям названо вулиці. На будівлі школи у м. Артемівськ Донец. обл., де навч. Л., встановлено мемор. дошку.
Додаткові відомості
- Основні твори
- В скором поезде. 1958; Хозяйка танка. 1964; «И никак иначе…». 1967; Капли военной грозы. 1973; Повесть о военных годах. 1983 (усі — Москва).
Рекомендована література
- Кузьмин М. К. Медики — Герои Советского Союза. Москва, 1970;
- Подвиги, ставшие легендой. Д., 1985..
Завантажити статтю
Людина 
