Левченко Ірина Миколаївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левченко Ірина Миколаївна

ЛЕ́ВЧЕНКО Ірина Миколаївна (15. 03. 1924, с. Кадіївка, нині м. Cта­ханов Луган. обл. – 18. 01. 1973, Москва) – військовик, письменниця. Чл. СП СРСР. Герой Рад. Союзу (1965). Учасниця 2-ї світ. вій­ни. Держ. і бойові нагороди СРСР та ін. країн. В армії від 1941. До травня 1942 надала першу мед. допомогу 168 пора­неним. Закін. прискор. курс Ста­лінгр. танк. уч-ща (нині Волгоград, 1943), Військ. академію бро­нетанк. і механізов. військ (1952), Військ. академію ім. М. Фрун­зе (1955; усі – РФ). 1943–45 служила офіцером зв’язку 41-ї гвард. танк. бригади 7-го механізов. корпусу, який діяв на 2-му і 3-му Укр. фронтах; командувала групою легких танків Т-60. Брала участь у боях на тер. Румунії, Болгарії, Угорщини. Від 1958 – підполковник запасу. У повоєнні роки займалася літ. діяльністю, авторка низки нарисів та оповідань про героїв вій­ни, а також людей праці. У Москві, де мешкала Л., і Луганську її ім’ям названо вулиці. На будівлі школи у м. Артемівськ Донец. обл., де навч. Л., встановлено мемор. дошку.

Тв.: В скором поезде. 1958; Хозяйка танка. 1964; «И никак иначе…». 1967; Капли военной грозы. 1973; Повесть о военных годах. 1983 (усі – Москва).

Літ.: Кузьмин М. К. Медики – Герои Советского Союза. Москва, 1970; По­­двиги, ставшие легендой. Д., 1985.

А. К. Немикін

Стаття оновлена: 2016