Левченко Микола Захарович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Левченко Микола  Захарович

ЛЕ́ВЧЕНКО Микола Захарович (1903, Київ – 1934, там само) – етнограф, історик. Названий син А. Кримського. У Києві закін. 2-у класичну г-зію (1920) та ІНО (1923), навч. в археол. ін-ті (1921). Працював у Всенар. б-ці України; від 1923 – зав. друкарні ВУАН і наук. секр. канцелярії Істор.-філол. каф. ВУАН; водночас від 1924 – постій. позаштат. співроб. Кабінету арабо-іран. філології, від 1928 – дійс. чл. Етногр. і Діалектол. комісій ВУАН (усі – Київ), наук. консультант Кабінету вивчення Поділля (Вінниця). Автор праць «З поля фольклористики та етнографії» (вип. 1–2, 1927–28), «Казки й оповідання з Поділля в записах 1850–60» (вип. 1–2, 1928; обидві – Київ). 6 липня 1929 заарешт. у справі СВУ. Під час слідства, намагаючись врятувати від арешту А. Кримського, визнав себе винним у сфальсифіков. звинуваченнях і 20 лютого 1930 засудж. до 10-ти р. таборів. Покарання відбував у Карелії (РФ), де захворів на психічну хворобу. 1934 звільнений, повернувся до Києва. Покінчив життя самогубством. Реабіліт. 1973.

Літ.: Циганкова Е. Свідчення-спомини М. Левченка // Вісн. НАНУ. 1996. № 3/4.

І. В. Верба

Стаття оновлена: 2016