Левченко Михайло Олександрович
Визначення і загальна характеристика
ЛЕ́ВЧЕНКО Михайло Олександрович (04. 11. 1922, с. Слободо-Петрівка Пирятин. пов. Полтав. губ., нині Гребінків. р-ну Полтав. обл. — 24. 01. 1989, Одеса) — літературознавець. Доктор філологічних наук (1966). Член СПУ (1960). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Одес. університет (1947), де від 1949 й працював: 1968–87 — завідувач кафедри рос. літ-ри. Досліджував укр.-рос. літ. зв’язки, вивчав проблеми розвитку укр. прози. Співавтор колектив. монографії «Тарас Григорович Шевченко. Біографія» (К., 1960; 2-е вид., переробл. — 1963), що мала неоднозначну оцінку критики, яка вказувала на численні фактичні неточності й помилки (Косян В. «Надбання і прогалини. Повчальний урок в готуванні біографії Кобзаря» // «Літературна газета», 1961, 20 січня; Костенко А. І. «Як написано біографію Тараса Шевченка» // «Радянське літературознавство», 1961, № 3 та ін.), а також автор низки статей, присвяч. ролі Т. Шевченка у розвитку укр. літ-ри, історії його драм. творів тощо. Листувався з О. Гончаром, М. Стельмахом, М. Бажаном. Трагічно загинув.
Додаткові відомості
- Основні праці
- На Півдні: Істор.-літ. нариси. О., 1959; Чехов у зв’язку з Україною. К., 1960; Нескорена молодість: Нарис про життя і творчість Т. Г. Шевченка. О., 1961; Роман і сучасність. К., 1963; Епос і людина: Про початок українського радянського роману. К., 1967; Живий серед живих: Володимир Маяковський та його українські зв’язки. К., 1973; Художній літопис вогненних років. К., 1977.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
