Костін Володимир Макарович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Костін Володимир Макарович

КО́СТІН Володимир Макарович (17(30). 07. 1917, м-ко Юзівка, нині Донецьк – 15. 04. 1995, там само) – скульптор. Чоловік К. Во­доп’янової, батько Володимира, дід Олени Костіних. Чл. СХУ (1947). Закін. Київ. худож. ін-т (1941; викл. М. Гельман, В. Кли­мов). На твор. роботі. Працював у галузях станк. і монум. скульп­тури. Від 1949 брав участь в обл., всеукр., всесоюз. мист. виставках. Домінуючі риси реаліст. стилістики, характерні для ранньої творчості К., стали визначальними для доробку митця. Створе­ні у 1960-х рр. пам’ят­ники на­діле­ні особливою монум. стилісти­кою, в основі якої – досконало вивірене реаліст. трактування, втілення індивід. рис ви­знач. людей Донбасу. В образ. ви­рішенні, жестах, внутр. енергії зовні непоруш. форм відчутна причетність до виражал. засобів «суворого стилю».

Тв.: портрети – «Молодий шахтар» (1951), «Горновий» (1952), «Металург» (1956), «Двічі Герой Соціалістичної Пра­ці В. Литвиненко» (1959), «Африка, що визволяється» (1960), «Артем» (1963), «Герой Радянського Союзу К. Гаркуша» (1965), «Сталевар» (1968); рельєф (Палац піонерів ім. Горького, 1951); па­м’ятники – «Нескорені» на могилі керів­ників Донец. підпілля (1957), Артему (1967; усі – Донецьк), М. Ізотову (м. Гор­лівка, 1968), В. Леніну (м. Краматорськ, 1970; обидва – Донец. обл.).

Літ.: Вечно живые. Памятники До­­нец­­кой области. 1972; Художники До­­неч­­чини: Альбом. 2004; 2008 (усі – Донецьк).

Г. І. Михальський

Стаття оновлена: 2014