Легеза Іриней - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Легеза Іриней

ЛЕГЕЗА́ Іриней (псевд. – Іван Лоцуга; 01. 04. 1861, с. Тур’я Бистра, нині Перечин. р-ну Закарп. обл. – 09. 09. 1929, с. Тур’янська Пасіка, нині Тур’я Пасіка Перечин. р-ну) – культурно-освітній діяч, письменник. Закін. Ужгород. г-зію (1879) та духовну семінарію. Душпастирював у рідному селі та c. Кленове. Займався культ.-осв. діяльністю, організовував кооперативи, кредитні каси. Під час 1-ї світ. вій­ни за звинуваченням у панславізмі перебував під слідством. Активно співпрацював із часописами «Наука», «Село», «Свобода». Автор низки гуморист. і соц.-побут. оповідань, які вміщував у «Місяцесловах» (на 1908, 1912, 1913), «Календарі на 1911 год», г. «Наука» (1906, № 9–10; 1908, № 1; 1912, № 5, 11; 1914, № 4, 5), зб. «Весела читанка» (1924) та ін., серед них – «Кумове», «Циган і чорт», «Як став Мак­сим віщувником», «Андрій, блуд­ний син», «Жебрак», «Чичанич», «Скупий Іцко». Оповідання «Боч­ка з сливами» передруковувалося у закарп. шкіл. підручниках 1920–30-х рр. У худож. творчості використовував елементи фольклору та живої нар. мови.

Літ.: О. Іриней Легеза (Иван Лоцуга): [Некролог] // Свобода. 1929. Ч. 38; Хланта І. Іриней Легеза // Хланта І. В. Літ. Закарпаття у ХХ ст.: Біобібліогр. покажч. Уж., 1995.

В. В. Ґабор

Стаття оновлена: 2016