Легін Валерій Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Легін Валерій Петрович

ЛЕ́ГІН Валерій Петрович (01. 04. 1954, м. Кізел Молотов. обл., нині Перм. краю, РФ) – актор. Нар. арт. України (2008). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1976; курс М. Рушковського). Відтоді виступав у Білорус. ТЮГу (Мінськ) і Могильов. драм. театрі (Білорусь). Від 1979 – у Київ. молодому театрі. Деякий час спів­працював із Київ. експерим. театром, де зіграв у виставах «Чекаючи на Ґодо» С. Бек­кета (роль Поццо) та «Голомоза співачка» Е. Йонеско. Л. – актор широкого твор. діапазону, однаково успішно втілює ексцентрич. і драм. образи; вміє знайти максимально виразну зовн. форму для кожного створюваного персонажа.

Ролі: Голохвастов («За двома зайцями» М. Старицького), Тарас Шевченко («Стіна» Ю. Щербака), Толя («Перший гріх» О. Коломійця), Старий («Маринований Аристократ» І. Коваль; приз за кращу чол. роль Міжнар. фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі», Чер­нігів, 2005), Андре Марті («Диктатура совісті» М. Шатрова), Обольянінов («Зой­чина квартира» М. Булгакова), Астров («Дядя Ваня» А. Чехова), Юхан («Сцени з подружнього життя» І. Берґмана), Мак-Мерфі («Політ над гніздом зозулі» Д. Вас­сермана), Левборґ Ейлерт («Гед­да Ґаблер» Г. Ібсена), Листоноша («Той, Тот та інші» І. Еркеня), Булгаков («Любовні листи до Сталіна» Х. Майорги), Гамлет («Трагедія Гамлета, принца Данського» за В. Шекспіром); у кіно – Ілько у молодості («Українська вендета», 1990, реж. В. Крайнєв), Ігнатій Ред­ліх («Для домашнього вогнища», 1992, реж. Б. Савченко), Букольський («Слід перевертня», 2001, 10 серій, реж. В. Поп­ков), Чорниш («Дев’ять життів Нестора Махна», 2006, 12 серій, реж. М. Каптан), Ганс («Полювання на Вервольфа», 2009, 4 серії, реж. Є. Митрофанов, Т. Ходаковська), Сліпець («Тіні незабутих предків», 2013), Дядько Фелікс («Ломбард», 2014; обидва – реж. Л. Ле­вицький).

Літ.: Брюховецкая Л. Двойная театральная жизнь Валерия Легина // ЗН. 1999, 15–22 янв.; Горбачова Н. Валерій Легін – талісман двох театрів // День. 2001, 1 берез.

О. Ю. Варварич

Стаття оновлена: 2016