Костін Олександр Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Костін Олександр Васильович

КО́СТІН Олександр Васильович (справж. – Костина; 09. 08, за паспортом – 22. 09. 1939, м. Са­марканд, Узбекистан) – компози­тор, музично-громадський діяч, педагог. Доц. (2005). Нар. арт. України (1996). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1992). Чл. НСКУ (1972). Закін. Київ. муз. уч-ще ім. Р. Ґлієра (1962; кл. бая­на І. Журомського, композиції (факультативно) – В. Подвали) та консерваторію (1971; кл. компо­зиції А. Штогаренка). Відтоді – худож. кер. відділу пропаганди СКУ; 1973–78 – зав. муз. частини Рос. драм. театру ім. Лесі Українки; 1978–81 – зав. ред. вид-ва «Музична Україна»; 1981–85 – худож. кер. Будинку орган. та камер. музики України (усі – Київ). 1985–97 – на твор. роботі. Від 1997 викладає у Нац. муз. академії України (Київ): від 2010 – проф. каф. композиції. Голова Муз. фонду УРСР (1971–73). Осн. галузь творчості – ком­позиції для муз. театру (опери та балети). Театральність як важ­лива риса творчості притаманна й ін. жанрам – ораторії, кантаті, фортепіан. циклам. Характер. рисою є тяжіння до епічно­сті – звернення до жанрів опери, ораторії, містерії, фрески.

Тв.: опери – «Діалоги Вінченцо Ґалілея» (1983, лібрето О. Стельмашенка), «Золоторогий олень» за поемою Д. Пав­личка (1985, лібрето В. Лисюка), «Оргія» за драмою Лесі Українки (1993, ліб­рето О. Парри), «Сулейман і Роксолана» (1995, лібрето Б. Чіпа), «Незвичайна чайна, або Жовтий лелека» за мотивами кит. нар. казки (1996, лібрето І. Мамчура, О. Вратарьова); мюзикл «Софія Потоцька» (1994, лібрето Б. Чі­па); балети – «Русалонька» за казкою Г.-К. Андерсена (1988), «Демон» за пое­мою М. Лермонтова (1990; обидва – ліб­­рето М. Кухарчука, В. Туркевича), «Запрошення до страти» за романом В. На­бокова (1993), «Гранатовий браслет» за повістю О. Купріна (2001), «Пригоди Нез­най­ки» за казкою М. Носова (2002), «Бузкове вино» за оповіданням Ю. Нагібіна (2003; усі – лібрето О. Костіна); вокал.-симф. – кантати: «Вахлацькі піс­ні» за поемою «Кому на Руси жить хорошо» М. Некрасова (1971), «Велика перемога» на сл. Л. Горлача і Б. Списа­ренка (1985), 3 камерні кантати: № 1 – «Вірність» на сонети М. Рильського (1979), № 2 – «Тріолети» на сл. В. Мор­даня (1981), № 3 – «Лице Землі» на сл. Р. Кофмана, сценічна ораторія «Йосиф Флавій: пори року» (обидві – 2000); «Драматична ораторія» на сл. Л. Щусєва (1983); «Ноктюрн-кантата» для ба­ритона, дит. хору та симф. оркестру (2001, сл. Р. Кофмана); інструм. концер­ти – для фортепіано з оркестром № 1 (1987), для фортепіано і камер. оркестру № 2 (1992), для тромбона з оркестром «SOS» (2000), для баяна і камер. оркестру (2002), для фортепіано з оркестром № 3 «Суриковський» (2010); «Сербське капричіо» для труби та струн­них (1997); 2 концерти для скрипки з оркестром – № 1 (за поемою «Божественна комедія» Данте Аліґ’єрі, 2000) і № 2 (за романом «Запрошення до стра­ти» В. Набокова, 2010); балетні сюїти № 1 (2009) та № 2 (2010) для оркестру нар. інструментів; «Пригода бравого го­боїста» для гобоя, струн. квартету і чем­бало (2005); для фортепіано – цикл «Ро­сійський лубок» (1976), зб. п’єс «Дмитрикове сонце» (1978), альбом п’єс у 2-х зошитах «СМАК» (2006); камерно-вокал. – триптих «Дзвони» для баса і фортепіано на сл. О. Ківи, О. Хлєбнико­ва, В. Курінського (1979), цикли «Міра­жі» для баса і фортепіано на сл. Н. Хікмета (1981), «Оберіг пам’яті» для баритона й фортепіано на сл. В. Матвієнка (2001); пісні; музика до вистав та фільмів.

Літ.: Козлов В. «Русский лубок». Цикл пьес для фортепиано А. Костина // Вопр. инструм. муз. искусства: Сб. науч. тр. К., 1982; Зінькевич О. Концерт О. Ко­стіна // Музика. 1982. № 1; Копоть І. Спектакль про добро й красу // Музика. 1986. № 4; Сакало О. «Русалонька». Казка на сучасній сцені // Там само. 1994. № 1; Мамчур І. Парадокс як втеча від розпачу // УТ. 1997. № 2; Копоть И. Мир оперы в творчестве Александра Костина. К., 2011.

Г. В. Степанченко

Статтю оновлено: 2014